Сергій Корновенко: «Нація без науки – це нація рабів»

Дата: 16-05-2020, 16:54

Сергій Корновенко: «Нація без науки – це нація рабів»
Професор та проректор ЧНУ поділився своїм баченням стану та розвитку науки в Україні

Важко уявити сучасну цивілізовану країну, яка б не приділяла достатньої уваги і відповідно фінансування науці. Адже наукова діяльність – це не лише розвиток технологій та створення конкурентоспроможної продукції на світовому ринку, не лише престиж країни та її рейтинг, а й створення мотивації для громадян, філософії мислення та культури поведінки. Без грамотних, мислячих людей країна не може не лише нормально розвиватися, а й в принципі існувати. Тому в світі так багато уваги приділяється науці. А як із цим в Україні? Як живеться нині українській науці та науковцям? Про це в інтерв᾿ю «Новій Добі» розповів доктор історичних наук, професор, проректор з наукової, інноваційної та міжнародної діяльності Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Сергій Валерійович Корновенко.

– Думаю, найпершим буде таке суто дитяче питання, яке здавалося б зрозуміле всім, але зазвичай саме вони і є найскладнішими. Як, на Вашу думку, навіщо взагалі країні потрібна наука?
– Наука – це одна із форм свідомості, як і релігія, і міфологія. Водночас - це не просто абстракція. Ми звикли до думки, що наука – це щось другорядне після економіки, податків, фінансових інвестицій. Насправді, як на мене, наріжним каменем будь-якої сучасної нації є наука. Нація без науки – це нація рабів. Це нація, яка не є творцем інтелектуального творчого продукту. Вона не здатна осмислювати, творити. Така нація не здатна бути повноцінним суб᾿єктом, творцем власного суспільно-політичного, соціально-економічного, соціокультурного життя. Наука є одним із потужних маркерів сучасних політичних націй. Україна не є винятком. Коли ми говоримо про сучасну науку в Україні, то ми говоримо про тих людей, які, попри всі соціально-економічні та суспільно-політичні негаразди, фахово і самовіддано роблять свою справу, творять наукове обличчя України, плекають внутрішній добробут, бо на сьогоднішній день ми переконалися, що культура, тобто друга людська природа – це те, що створено інтелектуальною творчою діяльністю людини. Зокрема, і таким компонентом, як наука. Наука багатогранна, як і людське життя, як і людина.

– Що таке академічна та університетська наука, що між ними спільного і чим вони різняться?
– Коли ми говоримо сьогодні про науку, то розрізняємо, з одного боку, науку, яка зосереджена в академічних установах Національної академії наук, галузевих академій. Там свій мікрокосмос, мікроклімат. Її творцями є наукові працівники. З іншого боку, є університетська наука, яка живе, розвивається, в університетах. Її творцем переважно є науково-педагогічні працівники. Певна відмінність між ними якраз і полягає у фінансуванні. Академічна наука перебуває на засадах постійного як бюджетного, так і конкурсного фінансування. Це може бути за рахунок держтем, грантів, бюджетних витрат. В університеті – дещо по-іншому. У бюджеті університету не закладено витрат на фінансування наукової діяльності (лише освітньої), тобто, університетська наука ґрунтується на засадах лише конкурсного фінансування. В цьому є і плюси, і мінуси.

– А можна детальніше?
– У чому полягає плюс? У конкуренції. Вона, як і в економіці, є рушієм прогресу, розвитку. Науково-педагогічні працівники беруть участь у різноманітних грантах, держбюджетних темах. Держава за розробленим критерієм відбирає кращі проекти, і відповідно їх фінансує.
Недолік полягає у тому, що відсутність постійного бюджетного фінансування університетської науки призводить до парадоксу. Навчальний рік починається у вересні і закінчується в червні. Є незбіг між календарним/фінансовим роком і навчальним. Тема виборюється і фінансується з початку фінансового року. Водночас науковець працює, починаючи з навчального. Наприклад, тему виграли на 3 роки. 31 грудня спливає фінансування, а держава оголошує конкурс на наступну держтему або в червні або в липні, тобто влітку. Виникає питання, що робити рік чи півроку. Ми в університеті йдемо назустріч науковим працівникам і вони суміщають наукову діяльність із науково-педагогічною. У такий спосіб для наукових працівників мінімізуються ризики. Однак буває і так, що держава переглядає об’єми фінансування держтем. На жаль, не в бік його збільшення. Це породжує додаткові складнощі для розвитку університетської науки.

– А як Ви оцінюєте запровадження державної атестації закладів вищої освіти у частині їх наукової, науково-дослідної діяльності, за результатами якої вони вперше зможуть отримати кошти на базове фінансування науки?
– Як ще одне проблемне питання. На сьогоднішній день, хоча ця програма оголошена державою і наш університет, як і всі інші, брав в ній участь, але атестації не відбулося. Це призвело до того, що науковцям, які працюють у науково-дослідній частині університету за держбюджетними темами, не нараховується доплата за стаж. У такий спосіб спостерігаємо певну дискримінацію наукових працівників. Поясню у чому. Науково-педагогічний працівник отримує заробітну плату, плюс доплату за науковий ступінь, вчене звання і за стаж. Науковці, які працюють над держтемами в університетах, не мають цієї доплати за стаж. У академічних установах – мають, бо академустанови давно проходять цю атестацію в частині наукової та науково-дослідної діяльності. Звісно, якби запрацювала програма бюджетного фінансування університетської науки, ми могли б залучати наших науковців на постійній основі до наукової діяльності. Звичайно, це дає вивільнення часу, підвищує продуктивність наукової діяльності і має низку інших позитивних наслідків. Сама задумка цієї програми чудова, а от її реалізація як завжди…

– Тоді будемо сподіватися, що програма все ж таки запрацює. Можливо, це зможе змінити ситуацію з фінансуванням наукової галузі в Україні…
– Повною мірою навряд. Проблема, на мою думку, полягає і у тому, що наука в нашій країні традиційно фінансується за надлишковим принципом. Насамперед – оборонка, далі інші сфери, а наука, освіта вже потім. Було б добре, аби держава не лише задекларувала, а реально на практиці застосувала іншу філософію до фінансування науки. На мою думку, якщо сьогодні ми маємо принцип «Наука і освіта – це джерело витрат», то його потрібно змінити на інший. Він має звучати так «Наука і освіта – це інвестиції в майбутнє нації». Якщо ми говоримо про монетизацію науки і освіти, то ми повинні говорити про ще один різновид капіталу. Основні різновиди капіталу, як відомо, це фінансовий, природний. Є ще й третій, і, на мою думку, він найголовніший. Це інтелектуальний капітал нації. Ми повинні керуватися принципом, що наука – це інвестиції в інтелектуальний капітал нації. Це стосується і освіти, і науки, і медицини. Це не витрати. Якщо на перший погляд видається, що наука не створює матеріальних благ, то це знову ж таки ілюзія. Наука створює інтелектуальний капітал. Вона створює інтелектуально розвинену людину. Громадянина, не лише споживача, а й творця. Зараз глобальна проблема світу полягає в тому, що ми живемо в світі споживання. І дуже мало країн, які живуть у суспільстві творень.

– Який є вихід із економічної кризи, що відбувається в українській науці, адже бюджет країни в нас не надто великий, особливо цього року?
– Насамперед виходом може бути підтримка науки українським бізнесом. У нас в Україні відсутні, на жаль, багатоканальні джерела фінансування науки. Наприклад, європейці, уряди інших розвинених країн, заохочують бізнес, який є наукомістким і створює наукомісткий продукт, до розвитку. Це можна зробити просто. При кожному університеті є аспірантура. Вона різна: історія і археологія, філологія, комп’ютерні науки тощо. Є підприємства, бізнесмени, що зацікавлені в аспірантах, які б створювали наукомісткий продукт. Держава думає, як же мотивувати, щоб цей продукт був дешевий, конкурентоспроможний. Вона фінансує аспіранта, дає йому державну стипендію, університетську, а роботодавець ще й платить гроші. Але цей аспірант повинен давати реальну наукомістку продукцію. Більше того, якщо це підприємство дає для економіки реальну наукомістку продукцію, то воно має пільги в оподаткуванні, які становлять від 50 до 100 %.
Ще одним виходом є забезпечення виконання Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» у частині фінансування науки в Україні у розмірі 1,7 % ВВП. Упродовж останніх років цей показник становив 0,2 ‒ 0,3 %. По факту маємо серйозне недофінансування і невиконання Закону.

– Оподаткування науки і науковців – це взагалі окрема тема…
– Так, це окреме питання. Переконаний, що його вирішення позитивно позначиться на розвитку, як академічної, так і університетської науки. Воно стосується пільгового оподаткування або оподаткування за нульовою ставкою сум, що отримують наукові працівники від виконання грантів, держбюджетних тем тощо. Наприклад, податкові відрахування у виконавця Гранту Президента України дорівнюють понад 20 % від нарахованої йому суми. Це жодною мірою не є стимулюючим фактором, а в окремих моментах і принижує науковця. Адже, по факту, науковець виграв Грант Президента, але не може у повному обсязі скористатися ним. Із заробітної плати науковці чесно сплачують податки, чому ж маємо їх платити і за винагороду своєї наукової діяльності? Закордонні колеги такої проблеми не мають.

– Які ще існують проблеми в українській науці, так би мовити на державному рівні, крім фінансових?
– Існує ще таке питання як престижність. Якщо ми подивимося на сучасний інформаційний простір України, ми помітимо, що в нас сформований негативний образ науковця. Це постійні якісь скандали із академічною недоброчесністю, якісь непорозуміння тощо. Тобто мало того, що держава не створює економічних стимулів для того, щоб в науку ішла молодь з новими креативними ідеями, ми ще і тих людей, які працюють, дискредитуємо. Сьогодні, я так розумію, що у свідомості звичайного громадянина, який далекий від наукової сфери, сформований як негативний образ української науки, так, і власне, науковця. Уявлення, що навіяне ЗМІ, про непрестижність професії науковця, низькооплачуваність наукової роботи, не є факторами, що приваблюють громадян до цієї діяльності.

– Нині багато говориться про те, щоб українська наука орієнтувалася на міжнародний рівень. Чи правильно це? Чи не втратимо ми при цьому чогось свого?
– Сьогодні ми дуже багато говоримо про суб’єктність України. Це не абстрактна категорія. Це не лише політичні параметри суверенітету, самостійності тощо. Суб’єктність – це внутрішня сутність держави. Я не знаю чому, але останнім часом акцентувалося на тому, щоб українська наука більше фінансувалася за рахунок західних грантів і коштів. Однак ми знаємо дуже просту істину: хто платить, той і замовляє. Якщо замовляють міжнародні організації, то виникає запитання: для кого українські науковці створюють науковий продукт? Тому, коли ми говоримо про інтеграцію нашої науки в європейську чи світову, ми не повинні говорити про її денаціоналізацію. Тут є тонка межа. Звісно український вчений має володіти науковим інструментарієм європейського і світового рівня. Водночас, чому, наприклад, про хутірську філософію Пантелеймона Куліша, про український аграризм я маю писати англійською мовою? Чому ми не маємо дотепер нашої національної наукометричної бази? Чому ми долю науковців України ставимо в залежність від фінансових інтересів Заходу. Всі знають, що WOS і SCOPUS ‒ це наукометричні бази. Але це ж ще й наші гроші! Зокрема ті, що сплачують вітчизняні автори за друк статей у журналах, що індексуються у WOS чи SCOPUS. Беручи до уваги розміри зарплат вітчизняних науковців, це для нас немалі суми. І це гроші не для України, а для закордонних держав. Чому ми не можемо зробити за аналогічними вимогами, але українську наукометричну базу? Тим паче, що WOS і SCOPUS робилися під природничі, технічні науки, які дійсно є інтернаціональними, але що робити з гуманітарними? Скажімо, вакуум він скрізь вакуум, а як бути з діалектами Наддніпрянщини, наскільки вони будуть цікаві для закордонного наукового журналу, що індексуються у WOS чи SCOPUS?
Є суто національні галузі науки, що формують не лише наукове обличчя України у світі, а і творять власне українські смисли, смисли ідентичності української політичної нації.
Що ми маємо на сьогоднішній день в результаті такої політики? Такі сегменти гуманітаристики, як філологія, філософія частково історія тощо просто випадають. Відповідно до чинних вимог, якщо у редколегії немає 7 авторів, у кожного з яких по 3 статті опублікованих у журналах, що індексуються у WOS чи SCOPUS, то ваш журнал не має права бути фаховим у категорії Б. І це ж по всій Україні тенденція однакова. І це в той час, як більшість наших колег за кордоном не орієнтуються на SCOPUS, як на Біблію. В них є свої престижні журнали. Вони не входять туди, але вони фахові. Наприклад, до недавнього часу Український історичний журнал не був у WOS. І що? Хіба це не авторитетний часопис? Завжди вважалося престижним надрукуватися у ньому. І лише останні 2 роки він увійшов у WOS. І таких журналів багато.

– Чи існує в українській науці проблема плагіату і плагіаторів?
– Так, існує питання академічної доброчесності/недоброчесності. Воно заслуговує окремої предметної розмови. Якщо у редакції вашого видання буде до цього інтерес, пропоную його обговорити з фахівцями ґрунтовніше.
– Домовились!

– Скажіть, будь ласка, як у таких непростих нині умовах розвивається наука у ЧНУ?
– Незалежно від випробувань, які ставить перед спільнотою сучасна епоха, науковці Університету впевнено підтверджують готовність гідно відреагувати на виклики.
Наукова, інноваційна та міжнародна діяльність в університеті забезпечується 28 науковими підрозділами (наукові інститути, центри, лабораторії тощо), 15 науковими школами, 7 спеціалізованими вченими радами із захисту докторських та кандидатських дисертацій.
В університеті функціонує аспірантура за 14 спеціальностями та докторантура за 10 спеціальностями. Молоді науковці та студенти проводять свої дослідження за різними напрямами в складі Ради молодих учених.
Наукові дослідження в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького проводяться за 56 кафедральними та за 10 фундаментальними, прикладними дослідженнями та науковими роботами молодих учених. Їх керівниками є професори Андрій Гусак, Борис Мінаєв, Сергій Корновенко, Євген Кирилюк, Ніна Тарасенкова, доценти Аліна Прощаликіна, Микола Пасічний, Галина Луценко, Валентина Литвин, Гліб Баришніков.
За програмою Еразмус+ Черкаський національний університет співпрацює з Університетом Бат Спа (Велика Британія), Університетом Тарту (Естонія), Університетом Вальядолід (Іспанія).
Університет уже третій рік поспіль є базовим закладом вищої освіти для проведення ІІ етапу Всеукраїнського конкурсу студентських робіт зі спеціальності «Інтелектуальна власність» та в 2020 році вперше став базовим для проведення ІІ етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з історії.
Збірники наукових праць «Вісник Черкаського університету» та «Український селянин» включено до категорії «Б» Переліку фахових видань України.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 17.03.2020 №409 три серії фахового видання «Вісник Черкаського університету» включено до категорії «Б» Переліку наукових фахових видань України: серія Педагогічні науки (головний редактор: заступник головного редактора: професор Євгеній Лодатко); серія Біологічні науки (головний редактор: професор Володимир Лизогуб, відповідальний секретар: доцент Наталія Черненко); серія Історичні науки (головний редактор: професор Сергій Корновенко, заступник головного редактора: професор Віталій Масненко). Серія Економічні науки (головний редактор: професор Євген Кирилюк), а також збірник «Український селянин» (головний редактор: професор Сергій Корновенко) були включені до категорії «Б» наказом МОН від 15.10.2019 №1301. Серія «Прикладна математика. Інформатика» Вісника Черкаського національного перебуває на експертній перевірці в Міністерстві освіти і науки України.
ЧНУ також щорічно посідає високі позиції в рейтингах «Топ-50 вузів» та «Топ-200». Минулого року наш Університет посів відповідно 40 та 119 позиції.

- У багатьох сферах в Україні є така проблема, як старіння галузі, коли талановита молодь виїжджає за кордон, залишаються працювати переважно люди у віці. Як з цим у науці?
– У науці, на жаль, спостерігаємо аналогічні процеси. Ми вже говорили, що низька заробітна плата, соціальна малопрестижність професії тощо не приваблюють молодь до наукової діяльності. Потужним є і відтік українських наукових кадрів за кордон. Здебільшого їдуть за кращими умовами життя та наукової діяльності.
Водночас, потенціал молодих науковців Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького є потужним. В університеті діє близько 130 наукових студентських об’єднань: наукові гуртки, проблемні групи, студентські наукові товариства, клуби за інтересами, творчі майстерні, студентські наукові об’єднання тощо. Усі вони продовжували проводити дистанційні засідання протягом карантину.
Активно діє Рада молодих учених. Головною метою її діяльності є всебічне сприяння науковій діяльності молодих учених: викладачів, аспірантів і студентів.
Доброю традицією є проведення Радою молодих учених щорічної Всеукраїнської конференції молодих учених «Актуальні проблеми природничих і гуманітарних наук у дослідженнях молодих учених» («Родзинка»).
Цьогоріч проведення ХХІІ Всеукраїнської конференції молодих учених «Родзинка – 2020» (під керівництвом професорки Наталії Зачосової) відбулося в дистанційному режимі 23–24 квітня. До збірника матеріалів увійшло 407 тез за 5 науковими напрямами: «Психолого-педагогічні науки», «Природничо-математичні та комп’ютерні науки», «Філологічні науки. Соціальні комунікації», «Історія. Філософія», «Юридичні науки. Інтелектуальна власність. Державне управління і соціально-політичні науки. Економіка, підприємництво, туризм, менеджмент».
До конференції долучилися молоді вчені з Гомельського державного університету імені Франциска Скорини (м. Гомель, Республіка Білорусь), Азербайджанського університету туризму і менеджменту (м. Баку, Азербайджан), Педагогічного університету імені Комісії народної освіти (м. Краків, Польща). Із-поміж учасників із України, окрім представників Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького — студенти, аспіранти та молоді вчені з 21 закладу вищої освіти України.
Традиційно до Дня науки в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького Радою молодих учених проводиться щорічний, у цьому році VІ Міжнародний круглий стіл «Наука та інноватика: вітчизняний і зарубіжний досвід». У 2020 році цей день припав на 13 травня.
Вже третій рік поспіль університет є базовим закладом вищої освіти для проведення Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі спеціальності «Інтелектуальна власність». 9 квітня 2020 року було підбито підсумки Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт зі спеціальності «Інтелектуальна власність». Рейтинговими були визнані 13 студентських робіт. Здобутком в 2020 році стало призначення університету Міністерством освіти і науки базовим закладом вищої освіти для проведення Всеукраїнської студентської олімпіади з історії.

– А карантин не послабив наукову діяльність?
– У жодному разі! Протягом карантину студенти університету в дистанційній формі вибороли призові місця в ІІ етапі Всеукраїнському конкурсі студентських робіт: магістрантка ННІ природничих та аграрних наук Анастасія Тищенко — диплом ІІ ступеня зі спеціальності «Екологія» (науковий керівник — доц. Оксана Спрягайло); студентка ННІ інформаційних та освітніх технологій Вікторія Пасічна — диплом І ступеня зі спеціальності «Фізика й астрономія» (науковий керівник — проф. Андрій Гусак); студент ННІ інформаційних та освітніх технологій Ярослав Гур’єв — дипломи І ступеня зі спеціальності «Математика та статистика. Прикладна математика (механіка)» (науковий керівник — проф. Андрій Гусак), студентка ННІ економіки і права Інна Антоненко — диплом І ступеня зі спеціальності «Інтелектуальна власність» (науковий керівник—доц. Віктор Іващенко), студентка ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва Марія Пилявська — диплом ІІІ ступеня зі спеціальності «Дошкільна освіта» (науковий керівник — доц. Олена Лугіна).
Під час карантину викладачі ЧНУ ім. Б. Хмельницького посилили спільну працю над підготовкою студентських публікацій. Зокрема, це викладачі ННІ фізичної культури, спорту та здоров’я: доц. Людмила Кудій, викл. Тетяна Король, доц. Вікторія Супрунович, доц. Віталій Пустовалов; ННІ іноземних мов: доц. Лариса Корновенко, ст. викл. Наталія Іванова, проф. Олександр Киченко, доц. Людмила Кулєшова, доц. Марина Василенко, доц. Інга Богданова, ст. викл. Світлана Стройкова, доц. Оксана П’єцух, доц. Світлана Сторчеус, ст. викл. Віталіна Рейдало, доц. Ірина Литвин, викл. Юлія Опанасенко; психологічного факультету: доц. Тетяна Горобець; ННІ української філології та соціальних комунікацій: доц. Людмила Лонська, проф. Ганна Мартинова, проф. Людмила Шитик, доц. Вікторія Руденко, доц. Тетяна Бондаренко, доц. Олена Цапок, доц. Наталія Ковтун, ст. викл. Світлана Коваль, доц. Ольга Федоренко, доц. Олена Надточій; ННІ міжнародних відносин, історії та філософії: ст. викл. Олена Абразумова, доц. Марина Захарченко, доц. Лариса Лисиця, доц. Оксана Мазур, проф. Василь Мельниченко, доц. Олена Сухушина, доц. Світлана Гальченко, доц. Ігор Звірковський, доц. Анжела Іржавська, доц. Вікторія Кірєєва, доц. Олександр Овчаренко, доц. Тетяна Терещенко, ст. викл. Андрій Касян, доц. Павло Кретов; ННІ економіки і права: проф. Любов Кібальник, доц. Юрій Кононенко; ННІ природничих та аграрних наук: ст. викл. Олександр Ілюха, доц. Максим Гаврилюк, проф. Володимир Білоножко, доц. Олена Лут, доц. Валентина Литвин, проф. Борис Мінаєв, доц. Світлана Соколенко, доц. Вадим Соколенко; ННІ педагогічної освіти, соціальної роботи і мистецтва: проф. Кіра Гнезділова, проф. Інна Ніколаєску, викл. Юлія Соловей, викл. Олена Лугіна, ст. викл. Олеся Ляховець, викл. Наталія Скакун, доц. Тетяна Касьян, доц. Лілія Полудень, ст. викл. Федір Гонца, викл. Наталія Середа.
Доцент ННІ природничих та аграрних наук Валентина Литвин отримала патент на корисну модель «Спосіб одержання наночастинок золота на основі алізарину». Корисна модель належить до області нанотехнологій. Отримані за розробленою методикою наночастинки золота, завдяки унікальним фізико-хімічним, оптичним та терапевтичним властивостям, можуть бути використані в сонячній енергетиці, каталізі, для створення хімічних сенсорів та в медицині, для діагностики та лікування онкологічних захворювань. Для Валентини Анатоліївни це вже 14-й патент на корисну модель.

– 16 травня Україна відзначає День науки. Щоб Ви хотіли побажати своїм колегам?
– Щиро вітаю всіх науковців України з нашим професійним святом – Днем Науки! Зичу міцного козацького здоров’я, натхнення, многая щасливих творчих літ, належної поваги від держави і суспільного визнання!


Тетяна Очеретяна, Владислав Бедринець

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода