В останні роки в річках та Кременчуцькому водосховищі, його заплавах та підвідних каналах в зв’язку із підвищеним температурним режимом, спостерігається масове цвітіння синьо-зелених водоростей в товщі води. Нині ситуація почала знову повторюватися. Черкаські екологи б᾿ють на сполох. Про це повідомив начальник управління державного екологічного нагляду (контролю) у Черкаській області Олександр Позняков.

Керуючись вимогами Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про тваринний світ», «Про місцеві державні адміністрації\”, Державна екологічна інспекція у Черкаській області направила керівні листи райдержадміністраціям та установам щодо організації заходів по недопущенню заморів риби та ліквідації можливих наслідків задухи, що погіршують умови існування водних живих ресурсів.

Підвищений температурний режим сприяє погіршенню ситуації на водоймах області, поодинокі випадки загибелі риби та збільшення інтенсивності «цвітіння» води минулих періодів є тому підтвердженням. Оскільки кисню у воді у двадцять разів менше, ніж у повітрі, риба та інші водні живі ресурси весь час відшукують місця, ″багаті″ на вміст розчиненого кисню. Від його нестачі водні живі ресурси виснажуються і гинуть, інколи це явище стає масовим. Тоді говорять про так звану задуху – масову загибель риби від нестачі або ж повної відсутності кисню. Літні задухи збігаються в часі із так званим цвітінням водойм.

Під «цвітінням» води розуміють інтенсивний розвиток водоростей у товщі води, у результаті чого вона приймає різне забарвлення, а також погіршує гідробіологічний стан водойми і викликає структурні зміни в екосистемі.
При цьому колір води може варіювати від синьо-зеленого до червоно-бурого (в залежності від забарвлення організмів, що викликають «цвітіння» та їх кількості). У прісних водоймах літом «цвітіння» води частіше всього спричиняється синьо-зеленими водоростями та динофітовими водоростями, весною та восени – діатомовими.

Причина цвітіння — зниження швидкості течії, підвищення температури води, підвищення вмісту біогенних забруднюючих речовин, збільшення показників хімічного та біологічного споживання кисню, що неодноразово підтверджували лабораторні дослідження Держекоінспекції.