Докладу і свої пять пальців до захисту рідної мови. А точніше пропоную уривок з нової, ще не виданої повісті «А якби»… (жанр – альтернативна історія).

А найближчі сусіди України жваво обговорювали новий закон про освіту. Найбільше всіх цікавило питання вивчення мов національних меншин. Чомусь раніше, коли Верховна Рада прийняла мовний закон Колісниченка – Ківалова, то всіх це задовольняло. А тут!

Поляки, угорці, навіть румуни, і ті на всі лади критикували мовну політику сусідньої держави. Вже не говорячи про Росію. Ці використовували кожну трибуну, найменшу можливість висловити свої обурення утисками «руцкава язика». Та наші дипломати вдало відбивали всі напади невдоволених сусідів.

Поляки тут згадали про Бандеру, який буцімто спричинив різанину польського населення на Західній Україні. То наш посол у Польщі просто порекомендував глибше вивчати свою історію, а не лізти у внутрішні справи іншої держави.

За ініціативою Президента були зібрані посли держав, які мали претензії до освітнього закону. І їм було роз’яснено, що в місцях компактного проживання болгар, греків, румунів, угорців, поляків та інших нацменшин буде вивчатися рідна мова за рахунок додаткових годин.

‒ Але погодьтеся, як може людина жити у державі й не знати її мови? ‒ запитав присутніх міністр освіти. ‒ Зараз ми вам продемонструємо декілька коротеньких відео. Будь – ласка, ‒ махнув оператору.

На екрані показано спроби спілкування нашого оператора з чоловіком із угорського села на Закарпатті. Спроба не увінчалася успіхом. Так само житель румунського села не зміг сказати навіть пару речень українською мовою. Те ж саме на Сході та Півдні України. Тут спроби заговорити з місцевим жителем українською мовою нерідко закінчувалися відкритим хамством.

‒І ви після цього будете критикувати наш закон? ‒ запитав міністр.