Проект добудови Канівської ГАЕС вже тиждень як переданий до Кабінету Міністрів України, проте далі питання «зависло». Можливо, це сталося через те, що він удвічі «подорожчав», пише «Економічна правда».
Виїзна колегія Міненергоугля під головуванням міністра енергетики Едуарда Ставицького відбулася в Каневі ще 31 жовтня. Саме тоді був презентований проект добудови Канівської ГАЕС. Напередодні була підписана угода з Європейським інвестиційним банком про кредитування проекту на 750 млн євро. Але на порядку денному Кабміну проект не з’явився. Подейкують, що його перевіряють на наявність «корупційної складової».
За словами Едуарда Ставицького, кредит Європейського інвестиційного банку був необхідним, щоб уже навесні почати будівництво станції.
– Позичені гроші покриють 70 % вартості проекту, – говорив він.
Керівник «Укргідроенерго», підприємства, що отримує кредит, Ігор Сирота впевнений, що Кабмін узгодить проект найближчим часом. Насправді ж процес гальмується через те, що проект здорожчав удвічі.
Нова заявлена вартість проекту – 11,984 млрд гривень. За шість років (у 2007 це питання порушувалося вперше, і тоді вартість сягала 4, 905 млрд гривень) проект здорожчав на 300 млн євро. Мінфін запідозрив, що ця сума – не що інше, як «корупційна складова». Саме тому міністерство не поспішає дати «добро». Хоча Мінрегіонбуд та Мінекології прийняли проект «без зауважень». Позиція Мін’юсту поки невідома.
Чи потрібна гідроакумулююча електростанція взагалі, якщо проект такий дорогий, та ще й змушує вдаватися до кредитування європейськими банками? Безсумнівно.
Річ у тому, що ГАЕС – це дійсно дорого. Проте в усьому світі їх використовують, бо вони чудово задовольняють потреби в електроенергії в часи пікових навантажень. В єдиній енергосистемі України існує великий дефіцит таких потужностей. Їхню функцію виконують теплові станції. Проте вони шкодять довкіллю та використовують дорогий газ. Натомість у ГАЕС електроенергія дешевша, й гідроблоки здатні різко збільшувати подачу електроенергії в час добових пікових навантажень. Електроенергія – товар, унікальний саме тим, що його на склад не покладеш, його треба використовувати одразу, коли він вироблений.
Частка гідроенергетики в енергосистемі країни, за підрахунками фахівців, має становити 15-20 %. В Україні вона сягає 6 відсотків. Будівництво об’єктів гідроенергетики життєво необхідно для України, хоча б для того, щоб зменшити залежність від імпортних енергоносіїв. Проте коли в проекти вносять «корупційну складову»,вони стають непідйомно дорогими. І це загрожує тим, що вони взагалі не будуть реалізовані.
