Для черкащанки Надії Колоди улюблене хобі – вирощування квітів – стало ще й неабияким джерелом прибутку. Втративши роботу за два роки до пенсії, жінка все ж змогла знайти вихід із непростої ситуації – почала продавати всю красу, яку роками вирощувала в саду. Про це повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Усім покупцям квітникарка з охотою дає поради по догляду
З Надією Федорівною знайомимося на ринку. Серед яток із найрізноманітнішими квітами вона продає лілії. Каже, що для цих квітів саме пора.
– Цього року, порівняно з минулим, у мене не такий шикарний вибір. Погода все зіпсувала, – відказує пані Надія. – Та все ж дещо є.
Жовті, вишневі, білі з кольоровими серединками лілії не лишають байдужими перехожих. Біля жінки весь час хтось спиняється, прицінюється, купує.
– Ось за цю гілочку хочу десять гривень, – називає ціну черговому покупцеві Надія Федорівна. – За ними не важко доглядати, головне – не прикопуйте глибоко, а денце ямки трішки пісочком присипте. Тоді точно прийметься.
Та й поливати рясно не треба, хіба що в період бутонізації.
– Інакше корінчик може загнити, – наголошує жінка. – Взагалі там, де ростуть ці квіти, не повинно бути застою води: чи талої, чи то дощової. Якщо ж не виходить посадити рослини в іншому місці, треба робити борозенки.
Усім покупцям квітникарка охоче дає поради, як краще доглядати за тією чи іншою рослиною. Бо добряче знається на всіх нюансах вирощування квітів.
– Я так само свого часу скуповувала всіляку красу на ринку – просто не могла спокійно пройти повз людей, які продавали квіти. Завжди вибирала щось новеньке. Те за два карбованці купувала, те – за п’ять. Розсаджувала свій сад, – розповідає жінка.
А тоді вичитувала в різноманітних журналах та газетах, як правильно доглядати за придбаними рослинами.
– Зараз у цьому плані легше – є Інтернет. А тоді доводилося питатися порад у досвідченіших квітникарів: як розмножуються, що люблять – сонечко, тінь чи півтінь, – відзначає пані Надія.
«Навіть подумати не могла, що хобі може так виручити в скрутну хвилину»
За фахом Надія Колода – медик. Довгі роки жінка трудилася в складній службі – судово-медичній.
– Там було багато негативу, мертві люди, горе. А я дуже чутлива, всім щиро співчувала, переймалася чужими бідами, – розповідає про себе Надія Федорівна. – Тож квіти й сад для мене були незамінним джерелом позитиву, розрадою.
За два з половиною роки до пенсії жінка потрапила під скорочення. Знайти нову роботу було дуже непросто, тож чином лишилася без засобів до існування.
– А в мене ж було троє дітей, ще школярі. Й батькам по дев’яносто років. Усім потрібна допомога, моя підтримка, – пригадує непрості моменти Надія Колода. – Пам’ятаю, як одного весняного ранку відправила малих на заняття. Вийшла на подвір’я, подивилася довкола й так дивно стало, незатишно на душі. На роботу не треба йти, а чим зайнятися – не знала.
Трішки подумавши, жінка вирішила накопати в садку першоцвітів, маргариток, флокс. Із саджанцями пішла на місцевий базар. До останнього вагалася й не була певна, чи вийде щось із тієї нехитрої торгівлі.
– Та ще не встигла подіставати рослини з сумки, як біля мене зібралися покупці. Менше, як за годину, розпродала все. Додому не йшла – просто летіла. Так легко мені, мабуть, ще ніколи не було, – з усмішкою пригадує першу торгівлю Надія Федорівна.
Наступного ранку жінка накопала вже більше квіток та подалася на ринок. І знову все розійшлося швидко й без залишків.
– Так квіти допомогли заробити на хзліб. Хоча ніколи й подумати не могла, що хобі, яким займалася для душі, може настільки виручити в скрутну хвилину, – зізнається пані Надія.
Навесні жінка викопує цибулинки тюльпанів та роздає всім охочим
Надія Федорівна має власний приватний будинок із невеличкою присадибною ділянкою – менше трьох соток. Проте на цьому клаптику землі жінка примудряється вирощувати величезне різноманіття квітів.
– З ранньої весни і до пізньої осені щось та й цвіте. Тюльпани – від найпростіших до махрових, нарциси, крокуси, гіацинти. Потім розпускаються іриси, ґрунтопокривні, першоцвіти, ромашки, айстри. А ще в саду лілій більше шістдесяти видів, – перераховує пані Надія.
Знайшлося місце й для розкішних кущів вейгели, яка радує рясним цвітінням.
– Гібіскус теж маю, кущу вже років п’ять. За період цвітіння більше тисячі квіток розпускається. Тільки вони одноденні – за добу вже закриваються і в’януть. Щойна одна квітка відходить, одразу розцвітає інша, – розповідає Надія Федорівна.
Жінка зізнається, що відчуває неймовірний позитив, щодня працюючи в саду.
– Від землі, від природи, від цих ніжних, духмяних ароматів і яскравих барв. Я отримую насолоду й з іншими ділюся, – додає квітникарка. – А яке задоволення, коли через рік до мене знову приходяться покупці й починають з блиском в очах розповідати, як гарно й рясно цвіте те, що купили минулої весни.
Нерідко навесні, особливо перед поминальними днями, жінка викопує цибулинки тюльпанів та інших квітів і просто роздає всім охочим.
– Дав мені Бог здоров’я й часу все те виростити, то я з радістю поділюся з іншими, – каже пані квітникарка.
До квітів Надія Колода ставиться як до рідних дітей.
– Десь листочок пожовк, одразу біжу й обриваю. Вже як хвороба, просто не можеш без цього жити, – зізнається Надія Федорівна. – Шкода лишень, що цього року, порівняно з попередніми, усе росте гірше. Погодні умови дуже змінюються: зима без снігу, тож земля дуже збита.
Доглядати за квітами жінці допомагає дворічна онука Алінка.
– Її з клумби нічим не виманити, – усміхається Надія Федорівна. – Я викопую, вона квіти ставить у відерце, пакетик подає. Знає, що то для продажу.