У Віктора Кривди з Мельників Чигиринського району родина чималенька: він, дружина та ще й п’ятеро дітей. Тож і господарство підсобне тримають чималеньке – щоб ніхто не зостався голодний. На це спрямовані зусилля чотирьох дійних корів, п’ятьох телят, свиноматки з десятком поросят, всякої пернатої птиці, ну й, звісно, самих господарів, які біля цієї живності клопочуться.
Рослинницькою продукцією усіх Кривд забезпечує город, котрого буде зо два гектари – лопатою чи сапою не впораєш. А й не треба, бо Віктор Васильович змайстрував заради королеви городу – картоплі – й саджалку, й підгорталку, й вибиралку. Вийшов такий собі маленький тракторець для дрібних робіт на базі мотоцикла «Урал». А інший, більшенький тракторець, що в кадр не попав, той з переробленого К-700.
Хоч освіта в нього й не технічна, та ця обставина не стала на заваді. Сам усе придумав, сам усе склепав. «А хто ж би мені його поробив?» – запитанням на запитання. Каже, що нічого мудрого тут нема: стартером пускається, гідравлікою піднімається, карданчиком рухається. На жарі не перегрівається не лише тракторець, а й водій, бо для комфорту останнього тут встановлено вентилятор. Фари, стоп-сигнали й поворотники – все тут є, як і належить бути.
Віктор Кривда обходиться без креслень, бо всі майбутні механізми й агрегати вимальовуються в його голові й тримаються там, аж поки не постануть наяву. Каже, що є прихильником лише карданних передач. Привозили йому як брухт, точніше, як напівфабрикати для його механізмів, різну складну техніку на ланцюгових передачах, то він її переробляв на карданні. «І не тріщить, і не рветься!»
Для майстрування у Віктора Васильовича є верстати і по дереву, й по металу, а також сила-силенна всіляких технічних приспособ. Майструє ж він переважно взимку, коли більше вільного часу, а влітку – коли немає роботи. Правда, бідкається Кривда, на те, щоб поточити, поварити й докупи скрутити, треба справді чимало часу. А ще трохи грошей. Грошей зазвичай бракує. Але то теж не біда, вважає Віктор Кривда, бо до життя ставиться філософськи. Каже: «Як життя заставить, то все зможеш зробити. Люди, хто як може, пристосовуються й живуть. Я оце так живу».
фото Василя ДАВИДЕНКА
