БЛІЦ опитування
1. Про що Ви мріяли ці 23 роки?
2. Що за цей час сталося найважливішого?
3. Яку подію вважаєте найтрагічнішою?
4. Про що згадуєте з усмішкою?
1. Протягом останніх 23 років мрій було багато. І вони різні. Одні пов’язані з життям країни, інші – з особистим. Як і більшість людей того часу, я з захопленням сприйняв Акт проголошення незалежності України. Вірив, що доволі швидко країна стане на ноги й ми будемо жити у вільній, заможній, європейській Україні. Проте, як бачимо, ця мрія ще й досі не реалізована до кінця. І сьогодні нам доводиться боротися за європейський вибір. А заможне життя – ще далеко не в усіх. Надіюся, що хоча б наші діти й онуки житимуть краще.
Щодо особистих мрій, то це було бажання отримати власне житло, гарну роботу, вивчити дітей. Власне, це те, про що мріє кожна людина. Моє перше бажання здійснилося в 1992-у році. Для цього змушений був перервати педагогічний стаж і три роки відпрацювати муляром на будівництві молодіжного житлового кооперативу «Ротор». В МЖК входило два 14-поверхові будинки. Я маю двох дорослих синів, біля будинків посадив кілька дерев. Тож чоловічу життєву програму: «Посади дерево, вирости сина, побудуй дім» виконав! Навіть подвійно. Роботу знайшов поруч, як кажуть «школа в дворі». В ній я працюю теж 23 роки! Сини отримали вищу освіту.
2. У житті країни, на мою думку, найважливішими є події 2013–2014 років: Майдан, Революція гідності. Народ скинув ненависну владу проросійських корупціонерів, і це дає надію на краще майбуття.
Про найважливіші події особистого життя я вже частково згадав. Погодьтеся, що отримати трикімнатну державну квартиру в 1992-у році було не так просто. В школі пройшов щаблі росту від спеціаліста до спеціаліста вищої категорії, маю звання «старший учитель». Уже 10 років працюю за сумісництвом у ПНЗ м. Черкас «Центр туризму, краєзнавства, екскурсій та спорту учнівської молоді». Маю звання «керів¬ник гуртка-методист». У вільний від педагогічної діяльності час уже 20 років займаюся краєзнавством і журналістикою. Член НСКУ та НСЖУ. У 2011-у році отримав звання «Почесний краєзнавець України», а у 2014-у році був нагороджений пам’ятною медаллю «200 років з дня народження Т.Г. Шевченка». Нещодавно вийшли друком дві мої краєзнавчі книги. Ці події професійного й громадського життя для мене теж важливі.
3. За 23 роки незалежності Україна не знала війн, збройних конфліктів чи повстань. Ми жили мирно й дружньо, російськомовне населення ніхто не утискав (з Кримом включно). І те, що відбувається нині на Сході, це найбільша трагедія. Хто б міг подумати, що наш північний сусід, «старший брат», виявиться смертельним ворогом. Імперські амбіції Кремля призвели до неоглошеної війни проти України, в якій гинуть люди з обох сторін. Проте звільняти Схід від терористів і окупантів треба, і закрити кордон теж.
В особистому житті трагічною подією вважаю втрату батьків. Уже 10 років, як вони покинули цей світ. Спочатку мати, а через півтора місяці – батько.
4. Життя – це щоденні мрії й випробовування. Щось плануєш, виконуєш, намагаєшся не дарма прожити день. Не все інколи вдається, трапляються й прикрі випадки, тому місця для радощів, сміху, розваг часом і не лишається. Але робота в школі, з дітьми не буває без курйозів, веселих моментів. І саме вони не раз викликали посмішку.
