БЛІЦ опитування:
1. Про що Ви мріяли ці 23 роки?
2. Що за цей час сталося найважливішого?
3. Яку подію вважаєте найтрагічнішою?
4. Про що згадуєте з усмішкою?

1. Українці багато років просили в Бога незалежності для своєї Батьківщини. Вона прийшла несподівано й безкровно. Я зустрів її в 50-річному віці з великою радістю і надією. Перегортаючи сторінки всіх цих 23-х років, я пригадую, що приніс нам кожен із них. Аналізуючи свої сподівання і прагнення, бачу на кожному кроці надію на краще життя. Ми прагнули його всі, а воно обходило нас і прихилялося до хитрих спритників, що тяглися до влади. Багато з них були ворогами нашої мрії.
Усі ці роки я мріяв побачити свою милу Україну багатою і квітучою, прагнув забезпечити хоч маленький достаток у сім’ї. Та, на жаль, то була тільки мрія. Прості українці тяжко й наполегливо працювали, заробляючи на хліб насущний, а багатіли ті, хто думали лише про себе, про своє багатство. Набивали свої кишені президенти, урядовці, депутати, які безсоромно пустословили про покращення.

2. Незалежність пробудила в моєму серці потяг до творчості. Я працював тоді в управлінні культури. Крім основної роботи, шукав себе в поезії – згадав шкільні роки. У ній славив рідний край, багату історією Батьківщину. Ще одним захопленням стало краєзнавство, історія Черкащини. Після того, як мене запросили в спілку краєзнавців, ця пошукова робота пожвавилася. Там я знайшов себе, засвітив свою зорю. Писав нариси, оповідання, вірші й поеми, озвучував їх на радіо, друкував у місцевій пресі, в колективній збірці «Толока». Пізніше побачили світ мої книжки «Шукаю вічну таїну», «Блискавки болю», «Роздоріжжя», «Платонів хутір – геніїв колиска», «З вершин славетних черкащан», ряд дитячих книжок. У них я прославляв звитяжних козаків: Івана Богуна, Івана Сірка, Максима Кривоноса. Писав також про воїнів, генералів і адміралів, композиторів, художників, артистів, учених, цукроварів, садівників, машинобудівників, працівників сільського господарства, які творили історію Черкащини. За цей період підготував декілька сотень таких нарисів. Я прагнув здійснити свою мрію – показати яскраві таланти минулого, які збагатили і наше сьогодення, стали зразком мужності й творчості. Повністю віддався цій роботі після того, як у двотисячному році вийшов на пенсію.

3. За 23 роки незалежності в Україні було немало трагічних подій, бачу їх і сьогодні. Трагедією для України та її народу стали наші президенти, уряди, депутати. Більшість із них не служили народу, а творили багате життя для себе й свого оточення. Не здійснилися мої й усього патріотичного українства надії на Ющенка. Він не виконав своїх обіцянок. Багато лиха накоїли його «любі друзі». Президент Віктор Янукович став зрадником України. За підтримки комуністичної партії він знищив українську армію, промисловість і культуру. Його сім’я пограбувала нашу країну. Трагедією для України став розстріл на Майдані Небесної сотні, напад на нашу державу російських агресорів. Сотні вбитих і поранених на сході України – це величезна трагедія!

4. З усмішкою згадую наших урядовців, особливо Азарова, окремих малограмотних голів і депутатів Верховної Ради. Їхні мовні ребуси і потішали, й засмучували україн¬ський народ. Запам’ятався своїми недолугими висловлюваннями президент Янукович. І смішними, й огидними водночас є корупціонери, хабарники й казнокради, які про український народ дбають лише на словах. Саркастичну усмішку в мене ви¬кликають ті державні чиновники, хто в патріотичні книжки, навіть про Шевченка, чи не на кожну сторінку пхають свої порт¬рети. Ганьба та й годі!