«East or West home is best!»* Ця теза зараз актуальна для України як ніколи. Адже лише лінивий сьогодні не дискутує на тему доцільності підписання Україною угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Найзавзятіші навіть намагаються протиставити Європейський Союз Митному. Ця одвічна «розірваність» України між Заходом та Сходом, здається, вкорінилася в українську ментальність на генетичному рівні. То що ж маємо робити? Колись все ж доведеться обирати. Чому б не зробити перший крок у Вільнюсі?

Саме з такими думками я почала запитувати в друзів та знайомих, як вони вважають, чи варто нам іти назустріч Європі. І яким же було моє здивування, коли почула безліч відповідей, типу: «Було б добре, бо Європа дасть нам багато можливостей», «Страшно, що це можуть бути кабальні умови», «Європа не хоче бачити нас у союзі», «З такими дорогами нам до-о-овго їхати до Європи»… Сказати, що я була в шоці, – нічого не сказати. Що ж це за думки? Невже ми такі безталанні? Невже наша країна не має ресурсів стати достойним членом європейської спільноти? Невже країна, через яку колись пролягав шлях із варяг у греки, наразі приречена бути об’їзною територію, де замість доріг напрями? Звідки цей комплекс меншовартості?

Люди, схаменіться! Згадайте, що ми живемо на благословенній Господом землі, яка, лишень уявіть, друга у світі за кількістю корисних копалин на душу населення! Родючості нашої землі може позаздрити кожна країна, адже 27% світового запасу чорнозему – в Україні. Тож не дивно, що наша держава – лідер на ринку соняшникової олії, ми виготовляємо чверть від світового обсягу олії соняшнику, контролюючи при цьому половину світового експорту. Україна – друга в світі за обсягами експорту зерна та входить до п’ятірки світових експортерів меду. У нашому розпорядженні більше 40% світових запасів марганцевих руд, а це ж база для металургії. Наша країна вдало використовує свої можливості. Як результат – Україна в десятці світових лідарів із виробництва сталі.

Краса землі нашої не залишила байдужим жодного гостя – могутній Дніпро, велич Карпат, багатство двох морів, безкрайність степів. Здається, у нас є все. Пустеля? Ласкаво просимо до Олешкового. Захоплюєтесь венеційськими каналами – тоді вам у Вилкове. Найдовша в Європі каштанова алея – Черкаси, а липова – то Ужгород.

Та не тільки земля наш скарб – українцям підкорилось небо. Ан-225 «Мрія» не просто найбільший літак у світі, який піднявся в повітря більше одного разу – розмірів його салону вистачило б для першого польоту братів Райт. Далі – більше: українські підприємства грають ключову роль у реалізації масштабних міжнародних космічних проектів.

Тут живуть розумні й талановиті люди, які зробили свою державу четвертою у світі за кількістю громадян з вищою освітою. Ми – достойні нащадки козаків-богатирів. Володар титулу «найсильніша людина планети», неодноразовий чемпіон світу в силовому багатоборстві – українець Василь Вірастюк. А чого варті імена Івана Піддубного та Дмитра Халаджі! Досі непобитий рекорд гімнастки, уродженки Херсона Лариси Латиніної, яка має найбагатшу колекцію олімпійських медалей за всю історію спорту в світі: 9 золотих, 5 срібних і 4 бронзові нагороди. Краса українок знаменита на усю планету – цього року українка в десятці найкрасивіших жінок світу.

Мова наша не просто красива – вона друга у світі за милозвучністю. Ми – надзвичайно співоча нація, тому й не дивно, що найдовший у світі марафон національного співу (110 пісенних годин наживо) належить Україні.

Усі ці факти загальновідомі, та чомусь забуті нами. Більше того, це лишень маленька дещиця того, чим варто пишатися кожному українцеві. Наша країна – багата, красива, сильна, талановита, розумна. Згадали це? А тепер з гордо піднятою головою крокуємо в Європу. Недарма ж у Рахові її центр.

* У гостях добре, але вдома краще. (Дослівно: схід, чи захід – дім найкращий.)

Владислава Ромаш