Уже протягом кількох днів триває всеукраїнська акція «Напиши лист пораненому». Приєдналися до неї учні багатьох шкіл Черкащини, в тому числі й Першої гімназії обласного центру. Про це інформує власний кореспондент «Нової Доби».
– До цього заняття долучили діток з першого по одинадцятий класи. Отримали список госпіталів, де перебувають поранені. Коли зберемо роботи, передамо в один із них, – розповідає директор навчального закладу Сергій Саєнко.
З-поміж десятків листів, які щоденно приносять учні, вчителів найбільше вразила робота третьокласниці Ані Бабченко.
Мене звати Аня. Я навчаюся в Першій міській гімназії м. Черкас, в 3-Б класі. В цьому листі я хочу передати Вам свої співчуття та безмірну вдячність і цей невеличкий подарунок – малюнок.
На початку літа мене теж оперували, тому я знаю, що таке біль і страждання. Але вони пройдуть, рани загояться. У нас чудові, добрі, турботливі лікарі, вони вилікують і Вас.
А ще в мене сьогодні померла старенька бабуся, і це дуже боляче, коли втрачаєш своїх близьких і друзів. Я плакала.
Тому я Вас дуже хочу попросити: будь ласочка, живіть, видужуйте і не здавайтесь! Повертайтеся до своїх близьких живими! Дякую Вам за захист мене й усіх інших людей. Дякую за те, що я можу спокійно ходити до школи й не боятися гуляти на вулиці. Я бажаю Вам всього найкращого: здоров’я, терпіння, хоробрості та миру і спокою.
З повагою я, Аня Бабченко,
та вся моя сім’я»
Це зворушливе звернення дівчинка підготувала разом із мамою.
– Точніше, я складала, а мама підправляла. Трудилися цілісінький вечір. Дуже хотілося, щоб сподобалося. Аби мій лист хоч трішечки допоміг та підтримав когось дуже сильного та сміливого, хто бореться за нашу Україну, – говорить Аня. – Нещодавно я сама побувала в лікарні – мені робили операцію. Поки готувалася до неї, дуже переживала, боялася. Особливо уколів – це так неприємно.
На щастя, процедура пройшла вдало, й уже наступного дня дівчинку виписали.
– Та все одно за цей час дізналася, як це, коли тобі болить, ще й дуже сильно. Тож хочу, щоб ніхто в світі такого ніколи не відчував.
Попри юний вік, Аня добре знає, що відбувається в країні. Дізнається про все з новин та телепрограм, які дивляться дорослі.
– Це дуже страшно. Переживаю, щоб татка не забрали на війну, – переймається 8-річна дівчинка. – Хай би все швидше закінчилося, і в Україні був мир, і можна було б знову поїхати відпочити на море до Криму.
