До новорічних свят жителі Білозір’я організували для воїнів АТО благодійну акцію «Зігріємо турботою хоробрі серця захисників». Школярі, вчителі, вихователі, батьки й просто небайдужі селяни готували смачну випічку, яку вже наступного дня до зони бойових дій відвезли волонтери. Та, крім запашних і смачних наїдків, учні трьох сільських шкіл і вихованці місцевого ДНЗ «Червона Шапочка» підготували ще й концертну програму. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».

На запрошення до села приїхали учасники АТО, які нині перебувають у відпустці: Вадим, який служить у кіровоградських військах спецпризначення, Олександр та уродженець Білозір’я Руслан, яким довелося захищати аеропорт у Донецьку.

Восьмикласниця Олена розповідає, що коли почула про акцію, одразу вирішила взяти в ній участь.
– Цілісінький вечір разом із мамою пекли кекси зі згущеним молоком. Це наш улюблений сімейний рецепт, смакота ще та, – говорить дівчина. – У нас весь клас постарався. Ось тільки погляньте, скільки всього наготували: і пиріжки з різними начинками, і булочки, й рогалики. Всією школою, всім селом старалися…

До кожного пакунка діти прикріпили листівки зі словами вдячності героям та яскравими малюнками. Окрім ласощів і теплих речей, діти вручили бійцям ще й обереги, зроблені власноручно.
Подібна акція в Білозір’ї проходить не вперше: небайдужі селяни вже зуміли передати більше 55 тисяч гривень.

– Збираємо овочі, ось нещодавно віддали майже дев’ять тонн картоплі. Одному з бійців допомогли з одягом. А кілька тижнів тому передали на Схід дві з половиною тисячі домашніх пиріжків, – говорить сільський голова Володимир Міцук. – По-іншому просто не можемо, адже нині в зоні АТО перебуває сорок білозірчан.

Утиснути в одне авто все приготоване селянами не вдалося, тож довелося викликати підмогу. Крім жителів Білозір’я, до акції долучилися й вчителі та учні Черкаського колегіуму «Берегиня».
Очільниця єдиного центру допомоги армії Оксана Циганок пообіцяла доставити зібрані подарунки в зону АТО якомога швидше.

– Уже завтра вирушаємо в Щастя, що на Луганщині. Узагалі з Черкас на Схід майже щодня їде машина з волонтерами та всім необхідним для воїнів. Намагаємося максимально доставляти все, що просять: продукти, теплий одяг, зимові спальники, генератори, гвіздки й сокири, необхідні для будівництва, засоби для утеплення бліндажів, – розповідає Оксана Циганок.
Та не менш важлива для воїнів і моральна підтримка. Дитячі малюнки, сувеніри, обереги – це те, що зігріває, дає сили боротися.
– Особисто мені там найбільше не вистачає сім’ї, тож такі речі – неймовірно цінні, – розповідає учасник АТО, черкащанин Олександр. На свято, влаштоване білозірцями, він завітав разом із доньками Машею та Вірою. Куди б не ступив тато, молодша Марійка скрізь ходила слідом, міцно тримаючи його за руку. – Дуже скучили, тож ні на крок не відходить. У нас же лише десять днів, поки я у відпустці.
Чотири місяці тому Олександр добровольцем пішов у АТО. Про свої наміри не сказав нікому з близьких.

– Давно для себе вирішив, що не стоятиму осторонь, готувався довго. Проте дружині сказав про задум лише ввечері, перед самим від’їздом. Звісно, вона була шокована, але відмовляти не стала, – розповідає командир бригади.
Близько двох місяців чоловік проходив навчання, потім потрапив на Схід.
– Найважчими видалися дванадцять днів, коли захищали донецький аеропорт. Побутові умови непрості: мороз стояв такий, що вранці на спальниках висіли бурульки. Постійно під обстрілом… Пояснити й розповісти про все, з чим доводиться там щоденно стикатися, неможливо. Це треба просто пережити, – додає Олександр. – Зараз є можливість перевести дух, трохи перепочити, і знову на Схід…