Олег Журба, кандидат медичних наук, завідувач операційного відділення, головний кардіохірург УОЗ Черкаської ОДА працює у Черкаському кардіоцентрі із 2017 року. Фахівцям відділення вдалося змінити кардинально підходи до кардіохірургії, оновити обладнання. Нині ж лікарі готуються до проведення трансплантації серця. Крім цього, планів багато, та головне – це надсучасний підхід до лікування та надсучасне обладнання.
Олег Олександрович розповів «Новій Добі» про першу операцію на серці в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М.М. Амосова, закордонний досвід та роботу в Черкаському кардіоцентрі.
− Із чого почалося ваше захоплення медициною?
− Не секрет, що я народився в сім’ї лікарів. Із дитинства майже щодня чув розмови батьків про їхню роботу, різних пацієнтів, патології, лікування. Тож свідоме рішення бути хірургом я ухвалив у шість років. У старших класах мав сумніви, адже на той час стала популярною професія юриста. Переді мною був вибір, і я зробив його правильно.
− Розкажіть про роки навчання. Чому саме обрали кардіохірургію?
− Я навчався в Буковинському державному медичному університеті, адже сам народився в Чернівцях. За період навчання ми бачили абсолютно різні патології, та рішення про те, що я хочу бути хірургом, було не однозначним. Тоді обирав між трьома спеціальностями: нейрохірургія і ендоваскулярна хірургія, але в результаті обрав найсучаснішу і найскладнішу спеціальність – кардіохірургію. Уже тоді знав, що таких фахівців досить мало. На старших курсах мав чітке бачення, що хочу працювати саме за такою спеціальністю.
− Пам’ятаєте вашу першу операцію?
− Однією з перших операцій було коронарне шунтування, що минуло доволі успішно. Аби стати на місце головного хірурга в операційній, були досить великі вимоги, потрібна відповідна підготовка. Зокрема пройти всі етапи: третього, другого та першого асистента, а потім − хірурга.
Пригадую першу операцію, і зараз не можу сказати, що це було надто складно. Вона відбувалася на працюючому серці, тож треба було втримати гемодинаміку, виконати таку скрупульозну роботу, тому що саме анастамоз, куди виконується підшивання іншої судини, може коливатися від 1,25 мм до 2,25 мм.
Але пам’ятаю, що все минуло добре.
− Ви працювали в Національному інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова. Як потрапили в Черкаси?
− Після закінчення медичного університету я потрапив у Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова на інтернатуру. Загальна ж хірургія проходила на базі Національного Інституту хірургії та трансплантологіїї ім. О. Шалімова НАМН України. Я потрапив у відділення, де роблять коронарне шунтування – одну з наймасовіших патологій. У рік було по 250 асистенцій. За декілька років отримали досить хорошу практику. Там я пропрацював із 2009 по 2017 роки, запланував там кандидатську дисертацію, захистив її, зараз працюю над виконанням докторської дисертації. Адже треба не лише практично, а й науково підходити до багатьох питань. Із 2017 року я працюю в Черкаському обласному кардіоцентрі. Дуже багато було пророблено роботи, зокрема змінено підходи до кардіохірургії.
− Ви мали закордонний досвід, розкажіть про це.
− Найбільше часу я був у Німеччині, працював у клініці в Штудгарті, у відділенні серцево-судинної хірургії. Це й наразі один з найкращих кардіохірургічних центрів в Німеччині, вони робили найсучасніші операції: артеріальне шунтування, мініінвазивні втручання, транскатеторні імплантації клапанів, механічні серця. Там я справді отримав хороший досвід і зрозумів, до чого треба рухатися. Після повернення намагався адаптувати це до наших умов. Крім цього, були навчання й у інших країнах: США, Італія, Іспанія, Польща, Австрія, Голландія. Усе дуже просто, якщо ти хочеш навчитися робити нове оперативне втручання, отримати досвід, є Асоціація європейських серцево-судинних хірургів, до якої ми входимо. Вони щороку пропонують відвідувати майстер-класи, під час яких на макеті показують операцію, ти сам її проводиш, і в цей час колеги коментують, пояснюють, що зроблено неправильно. Ти проводиш роботу над помилками, лише після цього приступаєш до роботи в операційній.
− Наскільки складно закордонний досвід впроваджувати тут, в кардіоцентрі?
− Однозначно, є велика різниця між нами та закордонними клініками. Наприклад, до нас приїздив колега з Німеччини, проводили декілька оперативних втручань, він був досить здивованим, адже робота кардіохірурга в Німеччині полягає лише в роботі в операційній. У нас же сам лікар має організувати все: від наявності розхідних матеріалів до проведення самої операції. Крім того, потрібно оновлювати обладнання, інструментарій, тому що деякі інструменти мають свій строк служби. І тут має держава дбати про наявність сучасного обладнання в таких лікарнях. Для того, щоб бути сучасним, треба відповідати рівню медицини, зокрема мінімізувати перебування пацієнта в стаціонарі, покращувати якість оперативних втручань, забезпечувати комфорт пацієнта в лікарні. Це основні завдання.
У нас має бути надсучасний підхід і надсучасне обладнання – немає нічого важливішого. Від серцево-судинних патологій помирають більше ніж від онкологічних хвороб, патології легень. Якщо наша держава не буде вкладати менше як 7% від ВВП на розвиток медицини, ми матимемо багато проблем. Тому це повинен бути пріоритетний напрям допомоги від держави. У рік ми виконуємо 40% від потреби всіх процедур, операцій і втручань, хоча маємо величезний потенціал. Але треба працювати не лише самим хірургам, а й кардіологам, сімейним лікарям, вчасно направляти цих пацієнтів.
− До вас приїжджають пацієнти з усієї області. Який рівень діагностики в районах і наскільки це велика проблема, коли пацієнти звертаються із складними станами, запущеними хворобами?
− Справді, до нас їдуть пацієнти з усієї Черкащини й інших областей України. Нині маємо пандемію коронавірусу, і багато людей відкладають візити до лікаря. Ми щороку робили виїзні консультативні дні в районах нашої області. Для того, щоб якомога раніше патологія серця була виявлена і почалося лікування. І виявляти їх треба на ранніх стадіях.
− Оперативні втручання, що проводять у кардіоцентрі, коштують доволі дорого. Чи доступні вони пересічним жителям?
− Усі кардіохірургічні оперативні втручання досить дорогі не лише в Україні, а й за кордоном. Наприклад, у Німеччині середня вартість оперативного втручання на серці коливається від 35 тисяч євро. Завдяки підтримці місцевого бюджету та централізованим поставкам медичного обладнання МОЗ ми отримуємо частину розхідних матеріалів: штучні механічні, біологічні клапани, оксигенатори,шовний матеріал, судинні протези та інші. Це надзвичайно вартісні девайси. Те, що зараз є, не дозволяє покрити повною мірою всі витрати, але близько 30% потреб ми ж усе-таки відшкодовуємо. Справді, інше лягає на плечі пацієнтів. Ще одна проблема – в Україні майже нічого не виробляють із того, що потрібно для кардіохірургічних операцій. Але, що радує пацієнти з гострим інфарктом міокарда отримують повністю безоплатне лікування, за рахунок забезпечення стентами і розхідними матеріалами для проведення інтервенції та достойному тарифу, який відшкодовує НСЗУ клінікам України. Це дозволяє надавати вчасну, правильну медичну допомогу і вберегти пацієнтів від ускладнень форм ішемічної хвороби серця, таких як аневризм лівого шлуночка.
− Чи вистачає фахівців у відділенні?
− У нас зараз працюють 5 кардіохірургів: один кандидат медичних наук, троє хірургів працювали в НІССХ ім. М. М. Амосова, також є карідохірург, який лише закінчив інтернатуру, та один фахівець, який проходить інтернатуру.
− У вересні минулого року кардіоцентр мали включити до пілотного проєкту щодо трансплантації серця. Яка нині ситуація і чи готові ви та ваші колеги до проведення таких операцій?
− Торік ми отримали ліцензію на трансплантацію серця, також нас включили до державного пілотного проєкту по трансплантації. На сьогодні проводиться надзвичайно кропітка робота майже щодня, адже трансплантація – це не лише операція, це − система. У нас є лист очікування для реципієнтів, адже тим пацієнтам, яким класичні методи кардіохірургічних втручань не підходять, потрібно робити трансплантацію. Ми готуємо не лише хірургів, а й лабораторію. Для того, щоб здійснити пересадку, треба відтипувати донора, перевірити сумісність плазми донора та реципієнта. Я думаю, що цьогоріч ми однозначно маємо здійснити трансплантацію. Нині йде підготовка із впровадження протоколу констатації смерті мозку в деяких закладах нашої області, тому що донором є та людина, у якої константована смерть мозку, але організм ще функціонує. Тому зараз паралельно й готуємо фахівців і охоплюємо всі організаційні моменти та впевнено крокуємо вперед.
− Кардіологічний центр потрапив до рейтингу кращих клінік України за трьома позиціями, за якими саме?
− Цього року були підбиті підсумки 2020 року, і наш кардіоцентр за даними Асоціації серцево-судинних хірургів України посів лідируючі позиції в лікуванні деяких патологій. Зокрема, операції з коронарного шутнування посіли ІІ місце в рейтингу серед усіх центрів України. Це дуже делікатна робота, адже 97% тахих операцій ми проводимо на працюючому серці. Тільки уявіть, серце під твоїми руками скорочується, а тобі необхідно зробити анастомоз з судиною 1,5-2.0 м.м. Ці операції ми виконуємо з використання декількох артеріальних графтів, а це, самий сучасних підхід. Третє місце посіли з лікування інфекційного ендокардиту, коли клапани ушкоджуються інфекцією, та четверте місце з лікування патологій аорти. Як на мене, патологія аорти, це одна з найскладніших ситуацій, коли основна судина може давати тріщину, якщо ця аорта до кінця трісне, станеться фатальна кровотеча. Тому це операції, при яких зупиняється серце, знижується температура тіла інколи до 22 градусів, обкладається голова льодом, людина вводиться в клінічну смерть і лікар має за дуже короткий час виконати певний етап оперативного лікування.
− Які операції проводите в центрі?
Ми виконуємо всі можливі оперативні втручання: коронарне шунтування, заміна клапанів серця, пластика, протезування біологічними та механічними протезами, мініінвазивні втручання, реконструктивні операції, видалення пухлин серця, операції при гіпертрофічній кардіоміопатії, аневризми шлуночків, патології аорти тощо.
− Сьогодні серцево-судинні хвороби лідирують серед інших. Що важливо пам’ятати при таких недугах і як часто звертатися до фахівця за консультацією, аби запобігти захворюванню?
− Звичайно, всі мають вести здоровий спосіб життя, більше займатися спортом, приділяти час фізичній активності, уникати шкідливих звичок. Люди, яким за 40 років (особливо з групи ризику), мають консультуватися в кардіолога або сімейного лікаря 1 раз на рік, постійно слідкувати за артеріальним тиском, намагатися вживати корисну їжу з меншою кількістю холестерину, у раціоні повинно бути більше риби, овочів та фруктів. І, головне, пам’ятати, що найкращі їхні друзі – це лікарі.
Спілкувалася Олеся Зінченко
