Великдень − дуже важливе свято, чия історія сягає сивої давнини. Існують численні традиції, звичаї та прикмети на Великдень. Цього року православні християни святкують воскресіння Христа 2 травня.

 

До православного Великодня готуються протягом 7 тижнів, які також називають Седмицями, і супроводжуються вони Великим Постом. Саме стільки часу, згідно з Біблією, Ісус провів у пустелі. Останній тиждень перед Великоднем − найурочистіший, і знаменується багатьма древніми традиціями. Його називають Страсною Седмицею або Великим тижнем. Кожен із 7 днів тут чимось вирізняється, і найбільш важливими перед неділею є Чистий четвер та Страсна п’ятниця.

У ніч Воскресіння Христа після богослужіння віруючі святять паски, яйця та решту традиційних страв, отримуючи таким чином від церкви дозвіл на споживання скоромних блюд.

 

Що можна і не можна робити на Великдень

 

Великдень або Воскресіння Христове, Паска − святковий день. Тож усі обмеження Страсної Седмиці втрачають силу. Ті, хто постував, можуть розговлятися (перша скоромна трапеза після посту) одразу після Літургії та причастя.

 

Цього дня не можна перебувати в печалі, злитися, ображатися чи сваритися з близькими. Слід від душі вітати людей та запрошувати в гості − одним словом, приносити радість ближньому.

 

Великодні вірування та обряди

 

Древні слов’яни прийняли християнство та органічно вплели в нього численні старовинні традиції. Так з’явилися обряди та звичаї на Великдень, що мають набагато давніше коріння, ніж саме свято. Більшість із них, власне, не має жодного стосунку до християнства, але в народі вони досі живі.

На Великдень «Сонце грає» − в цей день воно веселиться на небі;

Перед Великодньою неділею не годиться спати, бо «хто спить, той все щастя проспить»;

На Великдень усім слід веселитися, бо хто засмутиться − весь рік смутним ходитиме;

Якщо хтось помирає на Великдень, вважається, що його щаслива душа попрямує одразу на небо, в Рай;

У ніч проти Великодня відриваються усі земні скарби, вони світяться у землі вогниками, та бачити їх може лише чисте невинне дитя;

Аби дитину цілий рік ніхто не наврочив, на Великдень треба перехрестити її писанкою і промовити: «Як це яєчко ніхто ніколи не зурочить, так і (ім’я дитини) ніхто ніколи не зурочить». Тоді треба дати дитині поцілувати яйце.

 

Прикмети на Великдень

 

В українців здавна побутували чимало прикмет на Великдень. Хоч дата цього свята непостійна, і погода може бути абсолютно різною із року в рік, старі люди стверджують, що ці прикмети працюють завжди.

Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає − буде хороший врожай та спекотне літо, а як дощ − добре вродять злаки;

Якщо в неділю розіграється непогода, вся весна буде дощовою;

Як на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а як господиня − то льон;

Якщо на Великдень чухаються губи − чекай поцілунку, а як вдаришся ліктем − знай, що про тебе згадав коханий;

Якщо чухаються брови − це до побачення.

Якщо на другий день Великодня ясна погода − літо буде мокре, якщо хмарна − літо буде сухе.

 

Звичаї на Великдень

 

Найвідоміший звичай, знайомий усім із дитинства: на вітання «Христос воскрес!» слід відповідати «Воістину воскрес!».

Старі люди на Великдень розчісували волосся і рахували, скільки лишиться волосин на гребені − стільки ж у них буде і внуків.

Поширеним був звичай купання у неділю зі сріблом чи золотом − це мало забезпечити достаток і багатство. Дівчата у великодній тиждень вмивалися водою з крашанки, аби бути рум’яними, та ставали ногою на сокиру, щоб бути міцними. Вважалося, що великодня писанка чи крашанка може полегшити будь-яку хворобу та напасть. Яйцем можна викатати хворого по тілу. Також до кінця свят не викидали шкаралупки цих яєць.