Посуд, монети, кафлі, предмети побуту – це лише частина тієї величезної колекції, якою похизуватися може Черкаський міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини, розповідає його керівник, археолог Михайло Павлович Сиволап. Усе знайдене, здобуте під час розкопок, вирите з-під землі на черкаському Подолі й не тільки, нині зберігають фонди Черкаського археологічного музею.

Нині музей отримав нове приміщення за адресою: Гоголя 222. На це сподівалися давно, попри те, що розглядали й інші варіанти підхожих приміщень, розповідає директор. А от раніше експозиції розташовувалися у кінотеатрі «Україна», де вони зберігаються і до тепер:

«Вісім років назад ми утворилися. Через рік зробили першу експозицію в малесенькому приміщенні, яке нам тоді дали. Його надали як тимчасове на короткий час, щоб ми показали, що можемо зробити. Але все тимчасове буває дуже тривалим».

Протягом семи років у музеї плекали надію розширити приміщення. Адже в фондах музею близько п’ятдесяти тисяч експонатів, із них більше шістнадцяти тисяч – тих, які вже опрацьовані фахівцям, розповідає Михайло Сиволап:

«І то, звичайно, це не зовсім те приміщення, що ми хотіли. Ми хотіли значно більше, рази в три, як мінімум».

І все – заради того, щоб продемонструвати відвідувачам роки своє археологічної роботи. А там і розкопки трипільський поселень, і скіфські артефакти і знахідки кінця 19 століття, знайдені в центрі Черкас. Для того, аби прийняти щойно знайдений археологами артефакт, каже фахівець, його потрібно визначити, датувати, описати, зафіксувати та занести в комп’ютер і до музейних книг.

«Це все тривалий процес. Наші працівники фондів, а їх небагато, за рік обробляють від одної до двох тисяч експонатів. За вісім років описали шістнадцять з хвостиком тисяч», − розповідає пан Михайло.

Звісно, каже керівник археологічного музею, розмістити всі опрацьовані знахідки в новому приміщенні буде теж складно. Якщо попереднє вміщувало близько тисячі двісті артефактів, то тут поміститься з чотири тисячі. Для цього пан Михайло замовив двадцять вітрин, із яких поки що надійшло вісім.

Михайло Сиволап показує нові виставкові зали, проводить до найбільшого. У ньому стоїть кілька коробок із артефактами, які знайшли нещодавно на черкаському Подолі, а ще – реставрований древній посуд, унікальні миски з орнаментом, складені докупи фахівцями:

«Це головний зал буде, в якому артефакти будуть розміщуватися послідовно: від найдивніших часів до модерного часу. В інших двох невеликих залах будуть допоміжні тематичні виставки. А от найголовніше буде розміщуватися саме тут».

Нині працівники археологічного музею Середньої Наддніпрянщини    готуються до початку робіт над експозицією. Паралельно проводять обробку матеріалу знайдених нещодавно на розкопках:

«Це цьогорічні розкопки, які тривали більше місяця. Плюс ще треба зробити одну виставку, а вже потім ми почнемо облаштовувати нові експозиції».

Родзинкою археологічного музею стали історичні пазли. Михайло Сиволап розповідає, що такі складанки – винахід черкаських археологів. Ззовні все має вигляд ніби відтвореної плоскої копії древнього посуду, частини якого треба скласти докупи, орієнтуючись на форму та орнамент. Відтак учасник архіпазлів може відчути себе справжнім археологом-реставратором:

«Як їх складати? Ось, берете, розгортаєте частинки та складаєте. Найпростіше, усе має бути по системі: шукаєте вінчик − верхню частину,  знайшовши її буде легше зібрати докупи всі частини».

Такі історичні пазли, розповідає, розвивають у дитини логічне мислення і просторову уяву. А от для людей поважного віку (бо серед постійних відвідувачів є і такі) складанки заважають розвитку проблем із мисленням та пам’яттю:

«Хоч ще не всі експозиції облаштовані, до нас продовжують приходити групи. Ми з нами по телефону домовляємося, приходимо, відкриваємо та зустрічаємо дітей. Вони своє відігралися і йдуть далі. У нас тут проводилися два типи майстер-класів: такі археологічні пазли та древнє стрічкове ліплення».

Археологічне стрічкове ліплення – ще один вид інтелектуальних розваг, які пропонує маленьким відвідувачам музей. Для цього є нагода задіяти галявину навпроти приміщення музею. За газоном працівники доглядали впродовж літа, аби там трава була зелена і приємно було посидіти в затінку:

«Стрічкове ліплення − це спосіб ліплення посуду, який існував до появи гончарного кола. А на нашій території гончарне коло остаточно з’явилося трошки більше тисячі років тому».

Пан Сиволап має намір лишити експозиції і в приміщенні кінотеатру «Україна». Каже, не хотілося б її ламати, оскільки, для того, щоб гармонійно облаштувати всі експозиції, працівники витратили роки своєї праці. Окрім того, чимало відвідувачів звикло і до попереднього приміщення. Та, попри це, не полишають цікавляться і новим:

«Звичайно, люди заходять, цікавляться. Це тоді, коли ми маємо можливість тут бути. Бо, на жаль, на це приміщення ставки не виділено і тут немає постійної людини. Ми тут в ряди-годи по роботі. Коли в нас ось так, як зараз, відкрито, − люди заходять».

Михайло Павлович розповідає, має мрію, щоб міський археологічний музей Середньої Наддніпрянщини став великим та сучасним. Таким, який би був площею близько двох тисяч квадратних метрів:

«Це, я вважаю, має бути окреме приміщення у якомусь гарному місці Черкас, щоб туди було легко потрапляти людям. На Заході експонати не туляться, як у нас, на пів сантиметра один від одного.  Між ними мають бути певні відстані, які дають можливість краще подати експонат, краще його роздивитися, з великою кількістю ілюстративного матеріалу».

Якнайкраще облаштувати приміщення археологічного музею планує і пан Михайло. На відвідувачів ще чекатиме зал нумізматики, де представлять колекцію зібраних монет та банкнотів. Також на одній зі стін розмістять монітор, де всі охочі зможуть переглядати інформацію про археологічні досягнення Черкащини.

 

Слава Ярова