Три місяці далеко від дому. Три місяці на лінії вогню. Стільки черкаські прикордонники боронять рубежі країни на сході та півдні. З рідними спілкуються хіба телефоном. Але їм мало що розповідають, аби не хвилювалися. Наша ж Катерина Ковбій випитала все. Як насправді живеться військовим на кордоні – вона розкаже за мить. Цим сюжетом ми розпочинаємо новий цикл у ВІККА-НОВИНАХ – «На лінії вогню».
Від Черкас до Бердянська всього 10 годин їзди. Тут наші прикордонники днюють і ночують уже третій місяць. Поки, кажуть, усе спокійно. Та все одно вони постійно в повній бойовій готовності.
Євген Гаврись, підполковник Прикордонної служби України: «Захоплення Криму – це вже є провокація. Коли на територію нашої країни України завітали неждані гості – це вже є провокація, тому що ми їх не запрошували. Тим більше вони прибули до нас зі зброєю».
А це вже Генічеськ. Тут теж наші прикордонники. Але їм куди важче. Бо ворога щодня бачать в обличчя. Від поста російських військових наші на відстані кількасот метрів. І тут не минає без провокацій. Прикордонники навіть сплять зі зброєю в руках.
Андрій Скороход, майор Прикордонної служби України: «Тут стояла рота десантників. Була провокація з боку місцевого населення. Але вона була припинена. І після того вже більше такі випадки не повторювались».
Ще ближче до окупантів наші в Чонгарі. Та їх тут, кажуть, не видно. Зате місцеве населення вдячне. Мовляв, поруч із українськими військовими живеться спокійніше.
Ігор Петрев, майор Прикордонної служби України: «Граница, в принципе, закрыта. Здесь, как вы говорите, оккупантов нет. В отличии от того, что творится на востоке – в Донецке, Луганске. Здесь такого нет».
Ще один чонгарський пост впритул до залізничної колії. Потяги з окупованого півострова щодня проходять повз тутешніх прикордонників.
Олексій Штефанюк, лейтенант Прикордонної служби України: «На цій ділянці ситуація спокійна. Ведемо спостереження за Кримом. Тут спокійніше, ніж у східній Україні».
На кожному з постів черкаські прикордонники твердять: стоятимуть тут, скільки треба буде. І Батьківщину не зрадять. Водночас неабияк сподіваються на здоровий глузд керівництва країни.
