ТОЧКА ЗОРУ


Точка зору - це місце, де жителі Черкаської області можуть вільно висловити свою думку стосовно проблем та подій, актуальних для Черкащини.

Роздрукувати        Друкована версія
Василь Марштупа, голова Черкаського обкому профспілки працівників культури, заслужений працівник культури України:

– На сьогоднішній день в умовах значної частини чиновницького та й непересічного люду подейкує думка про недоцільність втілення культурних проектів у непростий час сьогодення. Відразу скажу, що люди, які далекі від культури, можуть сприйняти таку позицію навіть як патріотичну. Але думаючі, мислячі люди, які бодай трохи розуміються на культурній ситуації українства справедливо обурюються такою глибоко помилковою думкою.
Переважна більшість патріотично налаштованих українців сьогодні чітко розуміє архіважливість культурного фактору в надзвичайній ситуації, що склалась у суспільстві. Ми розуміємо, чому східний регіон України став легкою здобиччю агресора, і це сталося не тому, що там проживає велика громада суспільної держави, а саме тому, що люди там тривалий час перебували в атмосфері культурного зубожіння. Скажемо прямо  справжній національний культурний продукт був там просто відсутній… Результат ми бачимо всі…
Україна ось уже вкотре в своїй історії проходить через надзвичайно тяжкий стан, де або здобудемо, або втратимо все. Так, ми небезпідставно пишаємось мужністю й самовідданістю наших героїв, воїнів, волонтерів і простих громадян, які демонструють рішучість і волю до перемоги, але з наших телеекранів, у маршрутках, перукарнях, магазинах у наші голови впихають як і раніше або російський шансон, або попсу, або патріотичне російське кіно. Все це потрібно замінити на наш національний культурний продукт. Розумію, що це справа не одного й навіть не кількох місяців, але спочатку необхідно навести лад у головах, і насамперед у головах керівників і чиновників. Згадаймо аксіому: причина  думка  дія  наслідок. Отже, сьогодні маємо причину, яку треба сформувати у правильну думку, разом діяти і як наслідок отримаємо в майбутньому високий рівень культури й освіти. Сьогодні треба не просто «дозволяти» розвиватись українській культурі, а максимально сприяти виробленню великої кількості якісного українського культурного продукту, який був би відмінним від іноземного, близький нашим серцям, тобто НАШ!
Якщо ми найближчим часом всію громадою не зрозуміємо цього і не будемо рухатись у правильному духовному напрямку, то всі інші зусилля виявляються марними. Ми можемо здолати тероризм на сході, але «русский мир» так і залишиться в наших головах…
Тож давайте, шановні добродії, разом подбаємо про наш культурний рівень відкинувши таким чином нездорові фантазії деяких псевдо патріотів про потрібність культурного продукту в цей складний час. Вони стверджують, що немає сенсу в проведенні концертів, виставок, презентацій тощо. То може краще взагалі розформувати культуру як галузь? Позакриваємо музеї, дитячі музичні школи, театри і філармонії, заб’ємо дошками вікна й двері бібліотек… Тоді постає питання – а за що воювати? Що ж захищати? Хто ми є? Сьогодні країна як ніколи потребує консолідації і єднання, а найпотужнішою об’єднуючою силою будь-якої нації у світі є культура, історія, традиції. Думаймо, єднаймося, шануймося і ми переможемо.
Дуже сподіваюсь, що вищевикладене змусить задуматись та зробити певні висновки. Особливо це стосується потенційних меценатів…
Анатолій Бондаренко, депутат Черкаської обласної ради:

– Негативно ставлюся до всіх цих концертів, святкувань в період неоголошеної війни на сході нашої країни. Здається, що півкраїни у війні, а половина сидить у барах. Бачу, що багато жителів нашої країни не розуміють, що йде війна.
Різні масові заходи мають місце, якщо вони проводяться для того, щоб зібрати кошти для бійців. Але все одно має бути вибраний відповідний формат, щоб це не перетворювалось у розважальний захід. Потрібно бути стриманішими в таких проявах. Треба всім уяснити, що все-таки відбувається в країні. Люди не свідомі ще й від того, що багато фактів, які відбуваються замовчуються. От уже річниця Майдану, але досі немає ні покараних за смерті українців, ні засуджених.
Звичайно, життя йде й культурні чи патріотичні заходи мають проводитись, але вони мають проводитися скромно, як належить у час агресії іншої держави до України. От наприклад, заборонили салюти, але ж не всі дотримуються цієї заборони й час від час вони лунають.
Я поважаю культурних діячів нашої області, їхню точку зору, але мені здається, що в умовах війни всі мають працювати, як один злагоджений механізм. Частина культурних діячів були й при попередній владі, де співали їм оди. І є така думка, що вони готові співпрацювати лише з владою, у них немає громадської думки, своєї позиції, для них головне – прислужити владі. І в нашій Черкаській області теж є такі представники й у культурному житті.
Олесь Павлютін, режисер, актор Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка:

– Театр має стосунок до духовного життя, а воно, як відомо, не припиняється не зважаючи ні на що, зокрема й у контексті подій, які відбуваються на сході нашої держави. До речі, ми знаємо багато прикладів існування фронтових бригад, які їздили з концертами під час Другої світової війни. На сьогодні в людей є потреба в духовному спілкуванні. Вони, наприклад не перестають читати книжки, через те, що йдуть військові дії. Театр – мистецтво багатогранне, і кожен отримує від нього щось своє. Хтось сюди приходить, щоб на якийсь час відпочити й відволіктися від якогось стресу. Є глядач, який прагне яскравості й шоу. Є той, хто відвідує театр, щоб поспілкуватися або розширювати свій світогляд. Є глядач, який приходить за викликом. І формуючи репертуар, ми намагаємося задовольнити потребу кожного глядача, охопити найрізноманітніші верстви.
Звісно, ситуація в країні не може не впливати і на творчість. Скажімо, у дні трауру не можна демонструвати на сцені комедії, проводити розважальні заходи тощо.
Так і репертуар нашого театру змінився за минулий сезон. Вийшов такий злам, коли раптово велику частину вистав почали становити твори сучасних драматургів і в постановках сучасних митців. Вийшло декілька робіт черкаської театральної лабораторії. Значну частину репертуару, стали обіймати малі студійні форми. Також значно помітнішим стало наближення театру до тих проблем, тих тем, які зараз актуальні. Зокрема це патріотична чи побутова тематика. Втім з’являються й комедійні елементи, фантастика, антиутопія. Після нещодавньої прем’єри вистави «Барвінок-герой» стикнувся з тим, що в дітей вималювалися свої асоціації й свої значення персонажів чи сцен спектаклю. Вони не бояться порівнювати казку й реальність, сьогодення.
Втім, не втрачають актуальності й ті вистави, які були поставлені давно. Зараз вони проходять своєрідне випробування, і стає зрозуміло, наскільки вони актуальні в розрізі тих подій, що відбуваються зараз. Більшість драматургічних творів на сьогодні набирають нового звучання й нових підтекстів.
Теги: черкаси, черкаська область, театр, свято, АТО, військові дії, патріотичні заходи, Бондаренко, Марштупа, Павлютін


Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
Про кохання від мами ...
Юлія Фомічова, RSS