День Конституції України – державне свято України. Відзначається щорічно 28 червня на честь прийняття Конституції України того ж дня 1996 року. День Конституції України – єдине державне свято, закріплене в самій Конституції.
У червні 1996-го депутати Верховної Ради ухвалили Конституцію. Це сталося на п\’ятий рік після проголошення незалежності. Під час голосування «ЗА» висловилися 315 парламентарів. Україна була останньою з колишніх радянських республік, яка прийняла нову Конституцію.
Чинна Конституція України складається з 15 розділів. 161 стаття зібрана у 14 розділів, а XV розділ містить 16 перехідних положень. Тексту Конституції передує Преамбула. До цього свята «Нова Доба» вирішила поцікавитися у черкащан, чи потрібна Україні нова Конституція, якщо так, то які зміни треба внести?
Андрій Кравець, радник голови ОДА:
‒ Вольтер сказав колись: «Численність законів у державі – це те саме, що велика кількість лікарів: ознака хвороби і безсилля». Наша Конституція досі вважалася однією з найвзірцевіших у Європі, множити правки до неї, особливо авторства тих, хто проти цієї Конституції і власне України зброю підняв – це розгойдувати Дамоклів меч над державністю… Не вважаю, що Конституція – це те місце, де всяк і кожен може вправлятися у майстерності реалізації своїх фантазій. Я не є фахівцем у законотворчості, тому ніякі мрії щодо Конституції озвучувати не буду. До Конституції США від 1789 року пропонувалося більше 10 000 поправок – з них прийнято всього 27… Головне не забувати, що сказав 20 років тому В’ячеслав Чорновіл “Конституція потрібна, насамперед, як гарант внутрішньої стабільності і незворотності шляху, обраного в серпні 1991-го».
Максим Михлик, очільник ЧОО КВУ:
‒ Кожен новий Президент України намагається переписати Конституцію керуючись доцільністю конкретного політичного моменту. Я вважаю, що Конституція це не той документ, який може змінюватись надто часто. Мені більше імпонують Конституції розвинених демократій (США, Франція, Бельгія), які не змінюються століттями і якщо в них і вносять правки, то тільки для розширення прав громадян. Сподіваюсь дожити до того моменту, коли новий Президент України, чесно перемігши на виборах, прийде і скаже: «Нормальна Конституція. Не будемо нічого змінювати».
Дмитро Кухарчук, «Азов»:
‒ Ми маємо одну з кращих конституцій в світі, потрібно поміняти весь владний апарат для її виконання.
Валентина Коваленко, депутат обласної ради:
– Якби виконувати ті закони, які були прийняті тоді, у 1996, то нової Конституції не треба було б. Вона народжувалася важко. Я сама свідок того, як Конституцію приймали. У числі 30 учителів з усієї України саме в той день перебувала у Києві на конкурсі «Вчитель року-96». Ми вийшли до Верховної Ради і привітали прийнятий довгоочікуваний закон. Наскільки була ейфорія, що в Україні вже є Закон, відповідно до якого має налагодитися життя в Україні. Адже проголошення незалежності було відтерміноване. Михайло Дмитрович Сирота на площі Незалежності із В’ячеславом Чорноволом організували тоді зібрання з цього приводу. Ми співали пісень на площі в очікуванні того, що справедливість є, що Україна рухається у правильному напрямку. Але ніколи не могла подумати, що пройде відтоді 20 років, і ми будемо не просто товктися на місці, а нас відкине іще на кілька десятків років назад.
Тобто, оцей регрес я зараз переживаю дуже тяжко. Вважаю, що так само зараз кожна проста людина переживає. Очікують романтично кращих часів, надіються на прийняті закони, а держава у нас не працює, бо наскрізь хвора на корупцію і «поручительство». Діють сімейні підряди і закон не виконується. Не буде виконуватися закон – не буде України.
Вважаю, Конституція 96-го року була би прийнятна. Можливо, деякі зміни і слід внести, але тільки за умови схвалення народу на референдумі. У плані децентралізації зміни до Конституції виписані досить непогано. Децентралізація і коштів, і повноважень – це абсолютно нормально. Це є свобода, є самодостатність громади. Але неприпустимо, коли це відбувається «з плеча», коли противиться громада і розуміє, що її інтереси утискують: бо тільки назви міняються, а повноваження адміністрацій залишаються ті самі, вони приховані. Люди це відчувають.
Тому, перш ніж вносити зміни до Конституції, треба, в першу чергу, щоб належно діяли усі закони. А вони або не прийняті, або не працюють: тільки обіцянками підживили людську надію, і все. Досвід, перейнятий із Польщі, Франції, він позитивний, але в Україні треба впроваджувати нововведення обережно. Бо наші люди дуже гостро відчувають несправедливість.
Олександр Радуцький, секретар Черкаської міської ради:
‒ В Україні Конституція вже є. Але з часом змінюються життєві пріоритети у людей, їхнє бачення економічного та соціального розвитку в країні. Тому вносити зміни до неї потрібно. Чому зміни вносяться за бажанням простих людей? Бо саме Конституція є тим правовим основним документом, за допомогою якої проста людина має можливість захищати себе, створювати безпечні та комфортні умови проживання в демократичній країні. А коли вже люди починають відчувати відсутність демократичних перетворень, тоді мають відбутися й зміни.
На часі мають відбутися зміни, які стосуються децентралізації. Політика уряду та президента щодо цього напрямку абсолютно вірна. Влада на місцях – це крок до успішної демократичної України. Фахівці з Конституційного права мають опрацювати ці зміни, взявши до уваги приклади в Європейських країнах та об\’єднати їх з нашими реаліями.
Алла Юрковська, юрист Черкаської обласної організації Комітету виборців України:
‒ Нова Конституція не потрібна, потрібні зміни до старої, які відобразять реформи в Україні, в першу чергу ті, які стосуються реформи децентралізації. Мені видається, що не можна нехтувати дотримання законодавства, агрументуючи такі порушення «поганим» їх змістом і вважаючи, що прийняття «хорошого» закону автоматично вирішить проблему відсутності законослухняності. Це стосується повною мірою і теперішньої Конституції – її потрібно виконувати, а не чекати, коли вона стане взірцевою.
Василь Мойсієнко, перший проректор ЧНУ ім. Богдана Хмельницького:
‒ Українська держава потребує глибокої структурної реформи своєї політичної системи. Це реформування може відбутися, у тому числі шляхом конституційних змін. Але практика українського державотворення засвідчує, що зміни внесені до Конституції України від 28 червня 1996 р. викликали розбалансованість у владному трикутнику: Президент України, Кабінет Міністрів України, Верховна Рада України.
Але чи варто, в світлі ст. 157 Конституції України, вносити до неї зміни під час військового конфлікту, який нині триває між Україною та Російською Федерацією?
Якщо ж не запроваджено військовий стан та здійснюються спроби забезпечити динамізм конституції, то варто:
1) змінити форму правління з парламентсько-президентської на парламентську з чітко виписаним розподілом повноважень та відповідальності між гілками державної влади;
2) закріпити незалежну судову систему;
3) гарантувати цілісність і недоторканність території України та створити умови для розвитку місцевого самоврядування;
4) забезпечити реальне народовладдя як безпосереднє, так і представницьке;
5) передбачити дієвий конституційний механізм захисту прав людини і громадянина.
Оксана Циганок, координатор Центру допомоги армії:
‒ Зміни в основний Закон країни повинен вносити тільки народ. Але світовий досвід показує, що ніякі зміни до Конституції не можна вносити, при порушенні цілісності території країни. А в нашій країні йде війна! Я проти того, щоб зміни проводилися під тиском Росії, прийняття особливого статусу Донбасу приведе до федералізації країни. Росія не завоювала нас ззовні, то візьме з середини. Україна і так може прийняти закон(без змін до Конституції) про особливу форму управління на Донбасі, що вона і зробила. Там зараз військово-цивільні адміністрації. Я думаю, що Конституцію треба виконувати, а не змінювати під кожну владу.
Сергій Гончар, член правління БФ «Паритет»:
‒ Я вважаю, що зміни до Конституції не потрібні, особливо, якщо це стосується статусу окупованих територій. За Донецьку і Луганську область потрібно боротися і не змінювати Конституцію в бік автономізації цих регіонів. Ми уже мали одну автономію – Крим, і ми її втратили. Я вважаю, що зміни до Конституції – це частина гібридної війни, яку ми програємо.
Юрій Ботнар, керівник фракції ВО «Свобода» в Черкаській обласній раді:
– Українське суспільство давно потребує оновлення Основного Закону. Нова Конституція мала би реально утвердити народ, як єдине джерело влади в Україні. Тому «Свобода» пропонує проект Національної Конституції України, що формувався на основі численних зустрічей із українцями різних країв держави та праці науковців-конституціоналістів, зокрема Олександра Оксентійовича Шевченка.
Зокрема проект Конституція передбачає собою ефективні зміни системи влади в Україні. Ми пропонуємо залишити незмінним унітарний устрій держави – жодних автономій чи федерацій. Маємо провести реальну децентралізацію влади, насамперед надавши більше повноважень місцевим громадам, скасувавши державні адміністрації, удосконаливши адміністративно-територіальний устрій, і, найважливіше, змінивши принцип бюджетно-фінансовий розподіл – бюджет має формуватися знизу догори. Таким чином громади будуть вмотивовані у своєму розвитку. Водночас необхідно зміцнити посилення виконавчої гілки влади. Україна має стати національною, неподільною, правовою, соціальною та справедливою Українською Державою з президентською формою правління. Парламент має бути скорочений з 450 до 300 депутатів, а недоторканість суддів, Президента та депутатів – скасована. Має бути зафіксована прозора процедура не лише обрання влади, а й її відкликання. Психічно здорові та несудимі громадяни мають отримати право на зброю та самозахист. Забороняється торгівля землею сільськогосподарського призначення. Повний перелік пропонованих змін є у свободівському проекті Національної Конституції.
Насамкінець варто зауважити: жодні зміни Конституції України не можуть відбуватися без всенародного обговорення на референдумі та під час війни. Змінювати Основний Закон за таких умов – ознака узурпації влади та антидержавна діяльність.
