КУЛЬТУРА. ОСВІТА


Новина із категорії: День редакції, Культура. Освіта, RSS

Роздрукувати        Друкована версія

«Будинок культури для мене – то наче власний дім»

Дата: 27-09-2016, 09:02.

«Будинок культури для мене – то наче власний дім» Директор Вільшанського будинку культури Тамара Круць зізнається, що дуже любить цей заклад. Так доля склалася, що Тамара Іванівна на початку своєї кар’єри працювала тут, а потім, через кілька років, знову повернулася на те ж місце роботи в Вільшану.
– Уперше працювала завідувачем сільського клубу з 1975 по 1986 роки. Потім так склалися обставини, що довелося залишити культуру й переїхати жити і працювати до Києва. І через 20 років знову повернулася у Вільшану, й мене знову запросили працювати, тепер уже директором Будинку культури. Ось уже чотири роки займаюся культурним життям селища. Дуже люблю цю роботу, адже зі мною сильний, активний, креативний колектив, – ділиться Тамара Круць.

«Будинок культури для мене – то наче власний дім»

У Будинку культури діє три хореографічні колективи, один із них зразковий – «Ольша», який є переможцем багатьох конкурсів, клуб екзотичного танцю «Мактуб» та «Ексклюзив», учасники якого виконують сучасні танці.
Очолює клуб екзотичних танців «Мактуб» Джаніта Шах. Нещодавно танцівниці відзначили рік своєї діяльності. Хоча існує колектив не так давно, але вже встиг завоювати прихильність глядачів.
– У перекладі з арабської «Мактуб» означає «так судилося», і я вирішила, що це найкращий варіант для назви клубу екзотичних танців. Що б не сталося, які б життєві баталії не відбувалися, а він має ­існувати, – розповідає Джаніта. – Нещодавно я переїхала до Києва й уже думала, що з «Мактубом» завершено. Але ж ні – ось уже триває новий набір учасниць до клубу. У дитинстві певний час мріяла бути хореографом, але життя склалося по-іншому, я отримала іншу освіту. Але танці були, є й будуть невід’ємною частиною мого життя.
Артистки танцюють у стилі «трайбл», це доволі глибокозмістовні танці, де кожен рух має певне значення, а сам танець – це певна ідея, посил і водночас естетична насолода.
– Усі постановки я придумую сама. А щодо техніки – відслідковую в Інтернеті майстер-класи провідних танцівників, сама удосконалююсь і навчаю своїх вихованок, – ділиться керівник клубу й додає, що зараз більше займається викладацькою діяльністю, але з часом планує відновити і власні виступи.

«Будинок культури для мене – то наче власний дім»

Гордістю Будинку культури є народний хор, який понад 50 років очолює Анатолій Даценко. Анатолій Євгенович сам пише музику до пісень, у його доробку їх більше 200. Хор виконує багато творів Пашкевича, Кухарця, Сльоти, народні, деякі в обробці Анатолія Даценка. Незабаром планується видання книжки з творами пана Анатолія, до якого увійде 140 пісень. Співає в хорі 30 вільшанців. Історія хору починається з 1927 року, коли в Вільшані були дві церкви. Після того, як ці церкви об’єдналися в одну, заснували зведений хор усіх церков. З того часу він не припиняв свого існування. У 1959 його очолив Анатолій Даценко, який до 25-річчя Незалежності був удостоєний звання «Заслужений працівник культури України».
– Найголовнішою нагородою є те, що мені не соромно дивитися людям у вічі, не соромно отримувати зарплату, не соромно йти селом. Люди дякують за свята, запитують, коли ще будуть концерти, – ділиться Тамара Круць. – Я сприймаю цей Будинок культури, наче рідний дім. Тому мені дуже болісно, що досі тут іде ремонт і ще багато чого не зроблено. Під бібліотеку облаштували колишній танцювальний клас, завдяки спонсорам зробили ремонт, тож зараз книгозбірня працює. Тепер у планах зробити сходи на другий поверх, організувати хоровий клас, кімнату для гурткової роботи. Адже зараз ми практично все робимо в одній кімнаті: і костюми шиємо, і співаємо, й навіть інколи танцюємо.

Багато планів є у вільшанських працівників культури: створити чоловічий вокальний колектив «Вільшанські козаки», дитячий духовий оркестр (до слова, дорослий оркестр є окрасою багатьох місцевих свят), а головне – працювати для дітей, щоб творчо розвивати молоде покоління.
– У Вільшані дуже талановиті діти, я ніде таких не зустрічала. У нас стільки художників, співаків, танцюристів. А є такі багатогранні діти, які вміють усе, живуть мистецтвом. Також окремо хочеться подякувати нашому народному депутату Геннадію Бобову, який завжди допомагає творчим колективам села, – підсумовує Тамара Круць.





Теги: черкаси, черкаська область, Будинок культури, Вільшана, Городищина


Черкаси наживо

День пухнастих та вусатих. 17 лютого частина Європи відзначаэ День котів. Журналісти познайомили глядачів із колоритними черкаськими чотирилапими.
Після танення снігу деякі черкаські вулиці перетворюються на ставки. На незаасфальтованих ділянках утворюються глибокі ями. Така ситуація виникла й
Поет із Ковалівки ...
Володимир Даник, RSS
Про свято Стрітення ...
Сергій Мошенський, RSS
Пісні чужої війни ...
Владислав Бедринець, RSS
o
o
o
o
o
o
o
o
o
o