Вечір. Гарно так. Гуляю з собакою. Раптом у полі нашого зору з’являється компанія молодиків трохи під шафе. Один з них з величезною німецькою вівчаркою, гарнющою такою, шляхетною. І от, абсолютно несподівано хазяїн собаки починає ніби жартома, із сміхом цькувати собакою одного з друзів. Собака жартів не розуміє, вона починає кидатися на хлопців. Ті, у свою чергу, відповідають тварині, замахуючись на неї ногами. А хазяїн німця і далі заливається сміхом і жартує…
Чим завершилася ця історія я не знаю, ми з моєю дрібною Мілкою пішли геть, адже й вона почала проявляти інтерес до тої придурковатої компанії. Але припускаю, якби та вівчарка когось покусала, винуватою б люди зробили саме її. І віддуватися за безвідповідального хазяїна повинна була б нещасна тварина, яку б в кращому випадку набили, а в гіршому… Не хочу припускати, що в гіршому… І так зрозуміло. У нас же суспільство гуманне і людиноцентричне. У нашому соціумі зазвичай діє проста логіка: собака покусала − собака агресивна − собака має відповідати. А я вважаю, що має відповідати насамперед господар. І ще я вважаю, що взагалі має бути створена дозвільна система щодо певних порід собак, як на зброю. А деякі породи мають бути взагалі заборонені.
До речі, у багатьох країнах світу так і зробили. Після того, як почастішали випадки нападів собак на людей, тварин окремих порід заборонили на законодавчому рівні. Ось те, що я накопала в неті:
Латвія: заборонено утримувати та розводити пітбультерьєрів, аргентинського дога, бразильського філа, американського стаффордширського терьєра, а також похідні цих порід.
Пекін: заборонили аж 41 породу собак, включаючи долматинців, німецьку вівчарку та коллі. Заборонені всі породи собак, зріст яких перевищує 35 см. А за утримання будь-яких незаборонених порід китайці сплачують 60 доларів на рік. Цікаво, чи допомагає фінансова складова такої дозвільної системи, адже наявність грошей не завжди свідчить про наявність здорового глузду.
Нова Зеландія: заборонено утримувати пітбультерьєрів, японських тодзі та філа бразилейро.
Франція: діє заборона на утримання всіх порід бійцівських собак. Виняток становлять пітбулі, але за умови обов’язкової стерилізації. При чому стерилізація тварини в цьому випадку – це не тільки регулятор народжуваності небезпечних створінь. Позбавлення статевих залоз запобігає агресивній поведінці собаки. Стерилізовані пітбулі стають спокійними і поступливими домашніми улюбленцями.
Ізраїль: в цю країну заборонено навіть ввозити амстафів, ротвейлерів, тоса-іну (японські мастифи), філа бразилейро, стаффордширських терьєрів, пітбулів, бультерьєрів, аргентинських догів та пітбультерьєрів.
Австралія: тут заборонені пітбулі. Навіть стерилізовані.
Німеччина: не дозволяється утримувати пітбультерьєрів, американських страффордширських терьєрів та страффордширських бультерьєрів. А кілька роки тому міністр внутрішніх справ Німеччини навіть піднімав питання про обов’язкову заборону цих небезпечних порід собак в усіх країнах ЄС.
В Україні в цьому сенсі чиновники роблять вигляд, що проблеми не існує. Тема дозволів, заборон і правил утримання домашніх тварин якось все не на часі. До речі щодо правил утримання. Я їх знайшла! Вони таки існують. Щоправда в окремих населених пунктах, де органи місцевого самоврядування про це попіклувалися. Щодо того, чи виконуються ці правила – питання інше, адже всім на них, чесно кажучи, начхати. Візьмемо наприклад правило про намордники, які є обов’язковими для собак певної категорії, якщо вони знаходяться в громадських місцях. Питання: ви багато бачили на вулицях собак в намордниках? Ні? Скажу більше: я бачила на вигулі псів бійцівських порід навіть без повідків. Як на мене це злочинна недбалість. Але знову ж, у разі чого, винна буде собака, а не її господар. І постраждає таки вона, навіть не сумнівайтеся.
Звичайно хтось мені заперечить, адже у нас є стаття 128 Кримінального кодексу України, в якій йдеться про «необережні тяжкі або середньої тяжкості тілесні ушкодження». Правники пояснюють, що у випадках з тілесними ушкодженнями, спричиненими собакою, під необережністю тут розуміється саме злочинна недбалість або ж самовпевненість господаря. Але скажіть мені, чи багато ви бачили горе-господарів, що вповні відповіли перед законом по цій статті? А з собакою все простіше – її просто позбавляють життя.
Отже, повертаюся до того, з чого почала. Я вважаю, що має бути створена дозвільна система щодо певних порід собак, як на зброю. І юним безвідповідальним особам, що мають на меті підвищувати свою самооцінку за рахунок шляхетної породи тварини і її безумовної відданості, тримати собак має бути заборонено…
P.S. Перепрошую за емоційність, але як же шкода того класнючого пса.
