Статус ліквідатора має Валерій Кикоть із Городища. Коли сталася аварія на Чорнобильській АЕС, він навчався у Київській школі міліції. Про це «Нова Доба» дізналася від власного кореспондента.
– Вишикували нас, молодих курсантів, сказали, що треба їхати в Чорнобильську зону. Запитали, чи має хто причини відмовитися, – пригадує Валерій Володимирович. – Відмовилися лише кілька осіб, а 800 курсантів відправили забезпечувати евакуацію жителів міста Прип’ять. Ми знали, що такий наш обов’язок. Тому не запитували про гроші, не думали про нагороди, відзнаки та пільги. У чорнобильській зоні я перебував із 26-го по 30 квітня. Вранці 27 квітня 1986 року почалася евакуація жителів Прип’яті. Разом із дільничними інспекторами ми проходили по квартирах, повідомляли людям, щоб узяли з собою документи, цінності, зміну білизни. Біля кожного під’їзду вже чекав автобус. З маршрутів було знято 1,5 тисячі автобусів, які спрямували на евакуацію населення. Працювали ми чітко. Переписували відомості про кожну людину, щоб не розгубилися сім’ї. Також слідкували, щоб першими місця в транспорті зайняли жінки й діти, а не хто нахабніший. У цілому паніки не було. Люди ще не знали всієї правди про жахливу небезпеку, яку несе радіація. Тому навіть не уявляли, що залишають свої оселі назавжди. Після евакуації ми охороняли квартири від мародерів.
По закінченні відрядження до страшної чорнобильської зони Валерій Володимирович знову повернувся до школи міліції, потім працював в органах внутрішніх справ. Але Чорнобиль нагадував про себе. У 1998 році за станом здоров’я був комісований, нині має третю групу інвалідності (пожиттєво). Наскільки вистачає сил, займається домашніми справами. Разом із дружиною Тетяною Володимирівною виростили двох доньок-близняток – Дашу і Наташу.
