У селян забирають землю

Дата: 24-09-2013, 10:56

У селян забирають землю
Для безробітного селянина залишитися без землі – це приречення, можливо, і не на голод, бо в кожного є городи, де родить картопля, а на бідність – то це вже точно. Адже треба й одягатися, і лікуватися, і дітей навчати. Саме тому жителі села Колодистого Тальнівського району борються за право на оренду землі.

Земельна ділянка, обтяжена правами третіх осіб…
Йдеться про землю державної власності площею 75,6 га, яка пустувала за селом. За рішенням сільської ради, 2002 року її розділили між 75 особами на сіножаті. На сільських зборах, щоб полегшити оформлення документів, вибрали уповноваженого – Олексія Дмитровича Сарану, який уклав угоду про оренду з райдержадміністрацією на всі ці гектари.
– Але ж сіножаті роками не можуть бути, тому згодом ми почали на цих ділянках сіяти пшеницю, ячмінь, сою, кукурудзу, щоб годувати худобу. Бо ж після ліквідації місцевого господарства ми залишилися без роботи, тому ця земля – єдине джерело доходу наших сімей, – розповідає жителька Колодистого Валентина Кириленко. – Багато стареньких людей з часом відмовилися від своїх гектарів, а дехто не зміг платити за оренду, вартість якої все зростала. Тому на сьогодні нас залишилося 34 особи. Спочатку орендна плата становила 11 гривень за гектар, потім 150, торік ми заплатили 450 гривень і доплатили за індексацію землі ще 436 гривень. Восени 2012 року Олексій Дмитрович Сарана подав документи в Тальнівську райдержадміністрацію на продовження угоди, але йому відмовили, бо зазначено в угоді, що це рілля й маленькими буквами – «сіножаті».

Такою спочатку була версія відмови продовжити угоду на 2013 рік, а то й на кілька років. Відтоді колодищани почали оббивати пороги райдержадміністрації, районного Держземагентства, приїжджали й до них представники влади, щоб розібратися в ситуації. Усе-таки продовжили угоду з оплатою 1 200 гривень за гектар до кінця 2013 року, щоб зібрали врожай. Люди погодилися, бо діватися нікуди. Аби мати землю й наступного року, селянам роз’яснили, як потрібно оформити документи (уже кожному окремо), а потім їх надіслати в Черкаси, у головне управління Держземагентства в Черкаській області. Вони все справно зробили. А коли заявники отримали листи-відповіді від головного управління Держземагентства в Черкаській області «Зазначена Вами земельна ділянка обтяжена правами третіх осіб, що унеможливлює прийняття рішення по суті порушеного Вами питання», то зрозуміли, що ця «третя особа» прийшла відняти в них клаптик землі-годувальниці.

– Хто ця «третя особа», ми не знаємо, бо офіційно ніхто не говорив, а посилатися на чутки, на хочемо, – гуртом розповідають селяни, які зібралися в центрі Колодистого. – Ми раніше звинуватили Володимира Петровича Мовчана, навіть по «Інтеру» це показували. Згодом виявилося, що не він. Хотіли поїхати до нього й вибачитися, але не насмілилися, тому хочемо це зробити через вашу газету. Бо ж Володимир Петрович підтримує село, коли звертаються до нього, он із ремонтом школи й церкви допоміг. Але коли наші представники поїхали в Черкаси, у Держземагентство, й підняли крик, то їм сказали, що ця земля вже наділена фізичній особі.
Жителі Колодистого знають, що оскільки вони багато років обробляли цю землю, то мають першочергове право на її оренду. Люди зверталися в різні державні структури, до народних депутатів, їздили цілими делегаціями. Та простого селянина чомусь ніхто не хоче чути.

Земельні наділи – єдиний дохід селян
Учитель історії, 34-річний Андрій Савранський, обробляє виділену йому землю з 2006 року. Два роки сіяв сою, щоб очистити наділ від бур’янів, потім – пшеницю, ячмінь. Спочатку мав 2 га, але коли з часом деякі люди відмовилися від своїх наділів, узяв у користування 5 га.
– Усього в школі 56 дітей, у мене навантаження – 7 годин на тиждень, це вівторок і четвер. Звісно, що й зарплата мала, – розповідає Андрій Романович. – Тому вся надія на землю, яка дає якось виживати в цьому селі. Історія, як колесо – все повертається назад, як говорив колись мій викладач Анатолій Юзефович Чабан. Це правда, бо повертаємося, як сто років тому, до одноосібного господарювання. І Президент Віктор Янукович заявляв про сприяння розвитку підприємництва на селі, формування дрібних фермерських господарств. А виявляється, нам цього не дозволяють робити.
– У мене троє дітей, ось двоє молодших (5-ти і 2-х років) прийшли зі мною, – приєднується до розмови Ліна Руденко. – Чоловік роботи не має. Земля – це єдиний дохід для нашої сім’ї. А тепер не знаємо, як годувати, одягати, навчати дітей.
– У мене син – інвалід дитинства, я на пенсії по догляду за ним, чоловік – безробітний, – обізвалася з гурту Ганна Олексіївна Левицька. – Мені сказали, що маю право на отримання двох гектарів. Нас підтримали в сільській раді, депутати, у районі сказали, щоб збирала всі документи й подала в Черкаси, в Держземагентство. Усе ми зібрали й надіслали. Коли поїхали, то нам сказали, що документів немає. Запитують: «А як ця дитина може обробляти?» Вони не думають, що мого сина треба лікувати. До начальства не пустили, вийшли до мене якісь молоді чоловіки й сказали, що можу мати лише 30 соток і знову збирати на це документи. Я не погодилася, якщо вже забирають, то нехай забирають. Більше я туди не поїду принижуватися.

– Будемо відстоювати своє право на землю гуртом. Ми багато років користуємося цими наділами, обробляємо й підживлюємо їх. Земля не пустує, бур’янами не заростає, орендну плату сплачуємо вчасно, – продовжує Валентина Кириленко. – Боятися нам нічого. Так само розвалили колгосп, бо всі мовчали, боялися. Тому й не маємо господарства, всі безробітні.
Колишня голова Колодистенської сільської ради (1994 – грудень 2012 рр.) Валентина Журавель розповіла, що заяви про виділення земельної ділянки написали також усі вчителі, інші працівники соціальної сфери, які не мають паїв. Однак відповіді з Держземагентства їм не надійшли.

Хто захистить селянина?
Роз’яснити ситуацію могло б головне управління Держземагентства в Черкаській області. Однак це виявилося дуже складно. Як повідомили в головному управлінні Держземагентства у Черкаській області, перший заступник начальника головного управління Держземагентства О. Г. Коваленко, який, до речі, й підписав лист-відповідь селянам із Колодистого, на лікарняному. Спеціаліст, що готував лист, – на навчальній сесії. Окрім них, прокоментувати події навколо землі в Колодистому ніхто не може.
Однак чекати ніколи, бо час іде, й наближається закінчення терміну оренди землі. Сподіваємося, що в ситуацію втрутяться Прокуратура Черкаської області й обласна державна адміністрація, щоб справедливо вирішити питання й заспокоїти селян. Також усе-таки чекаємо реагування на публікацію головного управління Держземагентства в Черкаській області.

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода