Одним із головних джерел доходу будь-якої сільської ради в Україні є орендна плата за землю. За ці кошти, що надходять у бюджет територіальної громади, сільські ради мають змогу не просто виживати, а й утримувати всю соціальну інфраструктуру. От, приміром, у Заріччі Корсунь-Шевченківського району ці гроші спрямовувалися на ремонти ФАПів у самому Заріччі й у селах, які належать до цієї сільської ради, – Миколаївці й Склименцях, Будинків культури, підвезення дітей до школи, ямковий ремонт доріг, благоустрій територій і т. ін. Повідомляє власний кореспондент «Нової Доби».
Було ваше – стало наше
Кілька сотень гектарів земель запасу й резервного фонду сільської ради орендувала в Заріччі місцева агрофірма «Злагода». Ці землі прилягали до молочно-товарних ферм, на них випасали худобу й вирощували для неї корми. Ще 42 га орендував для своїх господарських потреб Стеблівський будинок-інтернат, що по сусідству з Заріччям. Звісно, що будинок-інтернат як неприбуткова організація сплачував у сільську казну значно меншу орендну плату, ніж агрофірма. Остання за соціальною угодою віддавала 100 грн з кожного гектара.
Та раптом з’ясувалося, 194-ма гектарами цих земель віднедавна не мають право розпоряджатися ні орендарі – агрофірма «Злагода» й Стеблівський будинок-інтернат, ні Зарічанська сільська рада, бо вони їм уже не належать. З’ясувалося, що землі передані для ведення фермерського господарства такому собі громадянинові Загородньому В. П., якого в селі ніхто в очі не бачив, і ні сном, ні духом не відає, хто він такий є.
Те «раптом» стало цілковитою несподіванкою і для жителів Заріччя, й для сільського голови Миколи Кравченка, бо Головне управління Держземагенства в Черкаській області, яке одним розчерком пера й відібрало землі в зарічан і передало невідомому фермеру, нікого про це не поставило до відома.
Ця темна історія явилася на світ Божий зовсім недавно.
– На початку січня цього року під час формування бюджету сільської ради на 2015 рік ми звернулися до податкової служби, щоб уточнити розмір орендної ставки й індексації. Це потрібно нам для того, щоб розрахувати дохід і, відповідно, планувати видатки, – розповідає Микола Васильович. – Отут-то й випливло, що десять земельних ділянок загальною площею 194 гектари віддані невідомо кому. Податкова теж планує свої фінансові збори. Вона в свою чергу звернулася до нас, чи не знаємо ми часом координат і реквізитів цього нового фермера-землекористувача? Ні, не знаємо! Знаємо лише, що договір з ним укладений і вже зареєстрований. Але з клопотанням про одержання ділянки для ведення фермерського господарства до нас ніхто не звертався. Отож, договір є, а плати за оренду землі немає ніякої. Так і вийшло, що сільська рада вмить позбулася свого основного доходу.
«В інтересах певних осіб»
За словами сільського голови Миколи Кравченка, крім 194 га, на які вже є зареєстрований договір, готуються договори й на решту площ земель державної й комунальної власності, які розташовані в адміністративних межах Зарічанської сільської ради. Загалом ця площа становитиме близько 368 га, тобто практично всі землі запасу й резервного фонду.
Микола Васильович зауважує: хтозна, чи буде толк із цих реквізованих земель. Бо є гіркий досвід: років п’ять чи шість тому землі поблизу Росі ось таким чином були надані в користування фермеру. Згодом вони були розділені по гектару-два для ведення особистого селянського господарства. Зрештою, зараз там пишно ростуть бур’яни. І є такі дані, що та земля двічі, а то й тричі була продана.
– Обурює людей сам механізм надання землі, – продовжує далі Микола Кравченко. – Колись землю за межами населеного пункту надавали в користування сесії сільських рад, потім у земельне законодавство внесли зміни, й таким правом були наділені сесії районних рад за погодженням сільських рад. Сьогодні ж ухвалені такі зміни й прийняті такі закони, які дозволяють переступати через сільські, районні ради й на рівні області без їхнього відома чи згоди дерибанити землю. Ми ще раніше на сесії сільської ради ухвалили рішення, що працівники соціальної сфери, які залишилися без паїв (вчителі, лікарі, культпрацівники), могли б за бажання отримати собі наділ із земель запасу й резервного фонду. Тепер же це право у них відібрали.
Коментарі фахівців
Микола Кратт, громадський активіст, колишній депутат двох скликань Корсунь-Шевченківської міськради, представник Самооборони Майдану, працівник басейнового управління:
– У 2013 році до закону було внесено зміни, згідно з якими надавати земельні ділянки за межами населених пунктів уповноважений територіальний орган Державного агентства земельних ресурсів України. Тож у результаті сільська рада й громада поставлені в такі умови, що про будь-які зміни дізнаються в останню чергу.
Щодо проблеми, яка склалася в селі Яблунцівці та селищі Стеблеві, то тут ще й порушено екологічні норми. Адже, згідно проекту, природоохоронні зони та прибережно-захисні смуги повинні бути не менше п’ятдесяти метрів, а в деяких місцях – усі сто. Але цих вимог не дотримано.
Нещодавно відбулася сесія районної ради, депутати стурбовані ситуацією, що склалася. На наступній сесії буде розглянуто питання з приводу цих земельних ділянок, зокрема законності їхнього надання. А також буде підготовлено звернення до Верховної Ради та Президента України про внесення поправок до чинного закону, що забирає повноваження в місцевих, районних органів влади щодо надання земельних ділянок за межами населених пунктів.
Те, що нині коїться, спричинило серйозну соціальну напругу. У Корсуні-Шевченківському надано близько семи гектарів у наділи. Частини тих ділянок захопили людські городи. Це притому, що більшість жителів мають договори на користування цими городами. Виходить, що найменш захищені опинилися під найбільшим ударом. Тим більше, зараз настільки непроста ситуація в країні, й для багатьох людей, особливо літніх, город – це можливість вижити.
Шкода, але є інформація, що процес захоплення земель відбувається й в інших населених пунктах. Але люди дізнаються про це лише тоді, коли інформація з’являється у відкритому доступі в кадастровій карті. І це все відлуння законів, прийнятих 2013 року, їх треба скасовувати.
Олександр Майдаченко, голова Корсунь-Шевченківської районної екологічної організації Всеукраїнської екологічної Ліги, очільник громадської ради при Корсунь-Шевченківській райдержадміністрації:
– Подібна проблема з землею, на жаль, існує не тільки в селах нашого району, а й у місті. Нещодавно виявили факт, що орну землю в Корсуні-Шевченківському, вздовж вулиці Яблуневої та поблизу гранкар’єра «Сівач» роздали під будівництво. У тому місці ухил ріки більше трьох градусів, тож у таких місцевостях прибережно-захисна зона має бути не менше ста метрів. Якраз цю територію поділили на земельні ділянки й віддали чи продали під забудову. Це серйозне порушення. Звертався до прокурора області, але так і не з’ясували, хто роздав, на якій підставі і так далі.
Ще раніше зверталися до природоохоронної прокуратури з приводу іншого порушення. У місці, де Рось впадає в Дніпро, теж роздали ділянки під забудову, отримали їх високопосадовці. Навіть зіткнулися з таким фактом, коли навесні 2014 року був паводок, хотіли відкрити заставки, щоб промити Рось, то Агенція водних ресурсів заборонила, адже в результаті було б підтоплено незаконно побудовані маєтки. Стикаємося з такими фактами, коли до ставків і Росі виводять напряму каналізаційні труби. Вже мовчу про паркани, які городять до самої води.
