Ніхто не буде постійно прибирати за недобросовісними містянами, котрі дозволяють собі робити сміттєзвалища із усіх прилеглих лісопосадок. Таку думку навів керівник КП «Міський водоканал» Сергій Кузнєцов у відповідь на запитання стосовно ролі його організації у вирішенні цього болючого екологічного питання. До Громадської приймальні нашого видання надійшло звернення від місцевого жителя, котрий цікавився, чи існують бодай якісь ідеї стосовно роботи з населенням для недопущення засмічення міста.
Про це «Нова Доба» дізналася на сайті Золотоноша.
Також читач поставив питання комунальникам, натякаючи, що вони першими мають показувати приклад. Сергій Кузнєцов, пояснюючи всю проблематику, був категоричним. Проте й аргументував позицію КП впевнено. За його словами, прибирання стихійних сміттєзвалищ не входить в жоден тариф і кошти на це ніколи не передбачались. Питання ж куди подіти сміття вирішується дуже просто, двома шляхами. Перший – стаціонарні майданчики для його збору. Це ті місцини, де стоять баки. Зазвичай люди з навколишніх будинків, окрім харчових відходів, зносять минулорічне сміття з городів та садів. Коли туди приїжджають комунальники, якщо є місце у баках, складають туди й рослинні продукти. Далеко не завжди контейнери порожні, тому сміття, що збирається навколо, обов’язково прибирають раз на місяць спецтехнікою. Частіше неможливо через проблеми співпраці з населенням, про які очільник КП розповів згодом, адже, як не крути, а все це впирається у фінанси – зарплата працівників, пальне, обслуговування техніки тощо. Другий вихід – не менш простий. Укладання договорів на вивезення сміття.
Кузнєцов навів у якості прикладу один з кварталів, де із зареєстрованих 340 домоволодінь, лише 110 користується послугами вивезення відходів. – Куди ж дівається решта сміття? У сусіда відходи є, а в цього добродія нема. Каже: «Я все палю, утилізую, в компост складаю…», – розповідає керівник комунального підприємства. – Півбіди, коли він його носить до якогось контейнеру. В будь-якому разі ми все заберемо, адже є графік і визначений маршрут. Але ж скільки людей просто звалює все у посадках? Масштаби вражають! Особливо дивує комунальника таке ставлення, зважаючи на вартість договору, яка попри все лишається незмінною – 10 гривень 66 копійок на місяць. За цю космічну суму працівники «Водоканалу» раз на місяць, за визначеним та опублікованим графіком, збирають сміття біля приватних домоволодінь.
– І я здивую ще більше. За договором, формально, власник будинку має надати лише чотири мішки відходів. Але в реальності завжди вивозимо все, що стоїть, – зазначив Кузнєцов. Відмовити комунальники можуть у двох винятках: дуже важкі мішки (тут керівник КП має величезне прохання з повагою поставитись до працівників – краще виставити більше пакунків, але легких, позаяк 300 дворів з непідйомним вантажем не витримає жоден людський організм) та будівельні відходи (за це справді оплата має бути окремою, адже відвозяться такі речі у інші місця та утилізуються іншим способом). Стосовно методів вирішення екологічної проблеми міста рецепт у Сергія Кузнєцова простий. – Хто має бажання, запрошую – приходьте до нас, ми виділимо техніку, ми допоможемо людським ресурсом, ми закриємо очі на додаткові витрати, адже проблема справді катастрофічна. Але тільки разом з вами, шановні золотонісці. Вибачте, але це не «Водоканал» спеціально розкидає сміття з-під контейнерів навколишніми посадками, – іронізує директор КП. Наостанок Кузнєцов в якості яскравого прикладу пригадав історію зі сміттєзвалищем на вулиці Благовіщенській (біля мосту). Колись для ліквідації того страхіття приходили навіть працівники Міської ради ледь не у повному складі, щоб показати приклад на собі. Вигребли сміття, спиляли зайві дерева. – Тепер, через півтора роки, поїдьте та подивіться, що там коїться…, – резюмував комунальник.
