Великдень — найголовніше свято року для віруючих. І не відзначатимуть його цьогоріч, попри складну економічну та політичну ситуацію у нашій державі, думаю, небагато людей, зокрема ті, кого вона торкнулася найбільше, — жителі окупованих населених пунктів Луганщини та Донбасу. Хоч справжнім вірянам і це не стане перепоною, аби зустрінути Паску, як подобає.
Підготовка до Великодня для мене розпочинається ще із Великого, 40-денного посту, коли людина очищає не тільки тіло, а й свою душу від усякого бруду, що накопичився за попередній час. У цю пору важливо старатися емоційно не перенапружуватися, прощати образи всім тим, хто їх завдав.
Людина більше споживає рослинної їжі, у якій більше сонячної енергії, ніж у тваринній. Адже саме рослини – найперші перетворювачі сонячної енергії. Знаю таких людей, які можуть не те, що поститися, а голодувати у піст протягом кількох днів. Це їм вдається за рахунок запасів накопиченої енергії. Подібне аж ніяк не шкодить їхньому здоров’ю.
Але приходить час, коли людина прощається з Великим постом, це Воскресіння Ісуса Христа, або Паска. Готуватися до зустрічі Великодня я особисто починаю більш скрупульо¬зніше з Чистого або Страсного четверга, коли ввечері у церкві, запалюючи свічку, молюся за прощення гріхів. Згодом із цією свічкою виходжу з храму і, якщо вдасться, стараюся донести цей вогонь додому.
Уже наступного дня, у п’ятницю (пісний день), коли розпинали Ісуса Христа, йду у другій його половині до Божого храму, щоб разом із іншими парафіянами допомогти священику здійснити хресний хід навколо церкви з винесенням плащаниці. Цього дня ми ніби умовно хоронимо Ісуса Христа, аби в неділю воскреснути разом із ним.
У суботу, як і кожної попередньої під час посту, поминаю рідних і близьких, спочилих у Бозі. А вже пізно ввечері вирушаю до храму із кошиком, де є паска, крашанки, ковбаса та інші продукти, покриті вишитим рушничком із написом «Христос Воскрес!» на всюнічну. Прийшовши в церкву, до початку служби читаю (інші слухають) «Апостола». З її початком віряни готуються до триразового обходу довкола храму із церковним кліром. Церква у цей час закривається повністю. Після третього обходу священик відкриває приміщення храму, вітає віруючих словами «Христос Воскрес!» і починає службу, що триває 3 – 3,5 години. У цей період люди проходять сповідь і причастя. Закінчується всюнічна приготуванням усіх до виходу довкола храму, запалюванням свічок на своїх кошиках і очікуванням освячення їх та віруючих святою водою, яке здійснює священик під спів півчої. Після цього отець іще раз вітає віруючих із Воскресінням Ісуса Христа, бажає всім усіляких гараздів.
Усі вирушають по домівках, аби всією родиною сісти за святковий стіл і скуштувати освячені крашанку, ковбасу, сіль. А ті, хто з тих чи інших причин не зміг побувати в церкві, вмиваються святою водою і сідають за трапезу зі своїми рідними. Бо Великдень — сімейне свято, його слід зустрічати батькам, дітям, онукам за одним столом. Це об’єднує родину в одне ціле, не дає забути про Божі заповіді та головні людські чесноти і цінності.
Звичайно, 2015-й рік складний для нас усіх. Проте навіть неймовірні ціни, що «кусаються», як люті собаки, не завадять моїм землякам придбати всі ті необхідні продукти, що мають бути на великодньому столі. Знаю багатьох людей, які спеціально економили кошти, щоб купити на ринку і м’ясо, і сало, і молочні продукти, аби сито зустріти Паску. На п’ятницю сам замовив необхідні продукти на Катеринопільському базарі.
Такі ми, українці: хоч нам зараз і тяжко у фінансовому плані й невесело у суспільному житті, ми хочемо і зу¬міємо відзначити Воскресіння Ісуса Христа так само, як і у попередні роки.
Василь ЯКОВЕНКО,
директор районного краєзнавчого музею, староста храму Івана Богослова (село Суха Калигірка Катеринопільського району)
