Серед пацієнток головного психотерапевта Черкаської області Марії Ушкової жінок із комплексами через зайву вагу досить багато. А от випадки паталогічного прагнення до худорби, яке призводить до такого захворювання, як анорексія, трапляються рідко і здебільшого серед підлітків.
– Не так давно до мене привели молоду пацієнтку з вагою на 15кілограмів нижчою від норми, – розповідає Марія Олексіївна. – Дівчина хворою себе не вважала і була переконана, що вона робить усе, як слід. Тож до лікарів її майже примусово привела мама.
Цій дівчині, за словами пані Ушкової, дуже пощастило. Адже за допомогою медикаментів, процедур і психотерапії її вдалося повернути до колишньої ваги і нормального життя.

– Та зазвичай анорексія, якщо вчасно не почати її лікувати, характеризується порушенням обміну речовин, яке призводить до гормональних змін, порушення роботи жіночих органів, випадіння волосся та атрофії внутрішніх органів. І коли цей процес починається, зупинити його дуже важко. Тому щойно батьки помітили, що дитина, особливо дівчинка, стрімко втрачає вагу й апетит, її терміново потрібно показати лікарю. Причому, якщо потрібно, то робити це навіть примусово, адже хворі на анорексію вважають себе цілком здоровими людьми.

Та хоча й худнути пробують майже кожна дівчина й молода жінка, на анорексію страждають не всі.
– Причин захворювання на анорексію є кілька, – розповідає лікар. – Генетична або біологічна, психологічна тобто комплекси і рак головного мозку. Найчастіше трапляються перші дві.

Часто на анорексію, за словами Марії Олексіївни, страждають діти сильних, успішних і амбітних батьків з диктаторським стилем виховання. Такі батьки ставлять своїм дітям дуже високі вимоги, але рідко бувають задоволені результатами. Відповідно в дитини формується думка «Якщо я не така, то повинна зробити себе ідеальною» і зациклюються діти здебільшого на тілі, особливо якщо хтось бодай раз висловився критично щодо їхньої зовнішності. На цьому фоні в дитини розвивається аутоагресія проти свого тіла. У таких випадках самі тільки медикаменти і процедури не допоможуть, потрібна психотерапавтечна робота з усією сім’єю. Бо часто батьки залишають хвору дитину в лікарні, думаючи, що це тільки її проблема. Але без зусиль усієї родини хворобу не подолати.