Центром новоутвореної області стали Черкаси, на той час районний центр з населенням близько 50 тис. чоловік. На право бути головним містом області досить реально претендували також Умань і Сміла, які для цього мали свої аргументи.

Умань виділялася своїми історико-культурними традиціями, наявністю двох вищих навчальних закладів. Однак, при доброму автотранспортному забезпеченні, залізничний зв’язок міста обмежувався тупикової віткою. До того ж місто гостро відчувало дефіцит водних ресурсів, що значно знижувало перспективи його росту.

Для Сміли її головного аргумента – залізничного вузла, виявилося замало. На користь Черкас спрацював, передусім такий вагомий чинник як розташування на перетині транзитних залізничної та автомобільної магістралей і важливої дніпровської транспортної артерії. Це в поєднанні з рівнинним рельєфом відкривало перспективи розвитку промисловості і міста взагалі.