Проблема вибору є надзвичайно важливою для кожного з нас. Ми обираємо кожного дня – колись розумом, колись емоціями. І ніколи не знаємо, яким доленосним може стати для нас вибір у якійсь, здавалося б, дрібниці (ті, хто дивилися фільми «Містер Ніхто» або трилогію «Ефект метелика» мене зрозуміють). Ну, майже ніколи. В одному випадку вибір завжди є доленосним – це вибір тих, хто представляє наші інтереси у радах – сільських, селищних, районних, Верховній, вибори Президента врешті-решт. Зараз українці гостро, як ніколи, відчувають, скільки доль кардинально може змінити рішення однієї людини. А до спроможності ухвалювати такі рішення теж призвів вибір. І часто… несвідомий.

Згадайте, як голосують ваші родичі, знайомі, друзі, як самі ви визначаєтеся з вибром? У кращому випадку погуглите в Інтернеті (особисто я, перед останніми парламентськими шукала компромат на очільників партій, керуючись, як виявилось, хибним постулатом – про кого менше написали, той менше набідокурив. Звісно, потонула у морі «чорного піару»). Загалом же, від 15 до 30% українців визначаються лише перед днем виборів або безпосередньо по приході на дільницю. Не раз доводилось бачити, як виборці, що чесно прийшли виконувати свій обов’язок, розгублено роздивляються обличчя кандидатів, яких бачать вперше і запитують «За кого ж тут голосувати?»

Свідомість та несвідомість електорату породила чимало мемів: «Пасивність громади призводить до влади злодіїв», «Спочатку бабусі за гречку приводять до влади олігархів, а потім молодь платить за це кров’ю», «Забери у бабусі паспорт» і тому подібне. Дещо покращити ситуацію мала б виборча реформа, а саме законопроект про місцеві вибори №2831-2, долю якого найближчим часом має вирішити Верховна Рада. Якщо проект, розроблений спільно народними депутати та експертами неурядових організацій, (Громадянська мережа ОПОРА, Інтерньюз-Україна, Інститут виборчого права, Міжнародна фундація виборчих систем, КВУ) таки стане законом, то вже восени українському електорату доведеться обирати по-новому. Які положення увійшли до законопроекту, до чого слід готуватися кандидатам та виборцям, а також, як сприймають можливі зміни громадські активісти, виборці та спостерігачі – читайте далі.

Відкриті списки і змагальність
Одним із основних нововведень стане запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками на виборах обласних і міських рад у великих містах з кількістю виборців понад 90 тисяч. Як стверджують експерти, цифра ця невипадкова, оскільки майже дорівнює населенню найменшого обласного центра – Ужгорода (населення Ужгорода – 96 тисяч).
– Таким чином до цієї когорти потрапляють усі обласні центри України та два десятки великих міст (загалом – 40). Для цих великих міст буде впроваджено також вибори мера у два тури. Це допоможе уникнути ситуації (яка колись мала місце й в Черкасах), коли за низької явки виборців міським головою стає людина з 15% підтримки. А потім вона представляє інтереси усіх жителів міста. Проте тут є виняток – якщо розрив між кандидатами у першому турі становить не менше 20 %, то з метою економії коштів другий тур не проводитиметься, – зауважив під час зустрічі з черкаськими журналістами експерт з питань самоорганізації та самоврядування, голова Центру громадянських ініціатив Віталій Загайний.

Друга новація – запровадження багатомандатної мажоритарної виборчої системи на виборах сільських, селищних, міських, районних, районних у місті рад у малих містах з кількістю виборців до 90 тис., районних, районних у місті рад. При цьому в кожному окрузі обиратиметься від 2 до 4 депутатів. Для міських рад великих міст та обласних рад вводиться пропорційна система з відкритими списками. Що це означає? На практиці – кардинально зміняться бюлетені. Замість «простирадл» з величезною кількістю кандидатів чи партій буде невеличкий папірець із двома рядками. В перший виборцю необхідно буде поставити номер партії (обов’язково), в другий – номер кандидата (необов’язково). Мало того, що виборцям доведеться запам’ятати номери партій, то ще й доведеться точно визначитись, за якого саме вони кандидата від цієї партії. Адже конкурентів від однієї і тієї ж політичної сили може бути від 2 до 4.
– Звісно, це додаткове навантаження і на кандидатів, і на виборців, і на комісії. Але відкриті списки надзвичайно потрібні, адже вони убезпечують нас від проходження «першими номерами» людей випадкових в політиці. З уведенням нової виборчої системи у кандидатів в депутати взагалі «відпаде» необхідність купувати місця у списку. Адже людина може проголосувати за будь-якого депутата в списку і він, відповідно до кількості голосів «піднімається» або «опускається» у рейтингу, – розповіла в ексклюзивному коментарі для «Нової Доби» координатор парламентських і виборчих програм громадянської мережі «Опора» Ольга Айвазовська.

– Не треба боятися, назви партій лишаться, тож виборець, який є більш пасивним, поставить, як і раніше, «галочку» і піде собі. Ті ж, хто є більш активними та орієнтуються в ситуації і прагнуть проголосувати за конкретну людину – матимуть таку можливість, – запевняє голова правління Черкаської обласної організації Комітету виборців України Максим Михлик. – Тож, якщо людина проголосувала просто за партію, ці голоси автоматично отримує перший номер, якщо ж голос отримав, скажімо, кандидат №10, то він, відпвідно, «посувається» списком вгору. Незручності, відповідно, будуть під час підрахунку, тож навантаження на членів комісій збільшиться, тож усі вони повинні пройти додаткове навчання. Слід зауважити, що члени комісій загалом мають бути сертифікованими і працювати на постійній основі. Якщо не буде «плинності» кадрів, то людина пройде кілька тренінгів і стане фахівцем. Відповідно в комісіях не буде «бардаку» і буде менше зловживань. До речі, схожа схема уже застосовувалась на виборах до обласних рад у 90-х роках, там теж треба було обирати з кількох людей, і комісії справилися. (Виборча модель, яку пропонують у законопроекті №2831-2 є «симбіозом» польської і німецької, – авт.)

Спостерігачі ж до пропонованих змін ставляться позитивно, проте, переконують – за комісіями на місцях потрібен пильний нагляд.
– Звісно, позитивно, коли можеш голосувати за конкретного кандидата, навіть якщо він не у першій п’ятірці, – коментує спостерігач від громадянської мережі «Опора» Олена Пліш. – Але під час підрахунку за такої системи, звісно, може виникати багато помилок. Це не говорячи про порушення, які здійснюються навмисно, як, наприклад, приїзд на дільницю з готовими бюлетенями (під час моєї практики фіксувалось і таке порушення), які ніхто й не думав діставати з сейфа і навіть з цим не крився. Особливо це поширено у селах, де менша кількість спостерігачів, і, відповідно, менше контролю.
– Система загалом непогана і відкриті списки – це дуже позитивно, проте варто остерігатися підкупу виборців (особливо, якщо на одному округу конкуруватимуть кілька депутатів від однієї партії). Також, я б запровадив обов’язкові дебати між кандидатами у місцеві ради та системний моніторинг виборчих обіцянок і їх виконання. А в ідеалі – навіть якусь відповідальність за невиконання, – додає спостерігач від громадянської мережі «Опора» Олександр Овідій.

Ми заплатимо золотом
Ще одна новація стосується наповнення виборчих фондів. Реформа передбачає прозоре і підзвітне фінансування передвиборчих кампаній. Зокерма, віти про надходження і використання коштів виборчих фондів як до дня голосування, так і після оприлюднення результатів виборів. Окрім того, на проведення передвиборчої агітації кандидат у депутати вже не матиме власного фонду. Усі кошти акумулюватимуться на рахунок партії, а потім розділятимуться між усіма кандидатами порівну. Виборчим «бар’єром» стане сума еквівалентна 50 мінімальним доходам. Водночас із цим законопроектом передбачено обмеження політичної реклами, з метою здешевлення кампаній та спонукання кандидатів агітувати напряму виборців, тобто проводити так звану «роботу в полях» – зустрічі з виборцями в дворах та кампанію «від дверей до дверей».
Планують законотворці також «урізати» кількість депутатів місцевих рад – у середньому на 30 % від чинного складу. Для обласної ради оптимальну кількість депутатів визначили як 80 осіб (нагадаємо, в Черкаській обласній раді – 104).

Сьогодні у парламенті точаться дискусії з приводу усіх перерахованих положень, адже саме сьогодні Верховна Рада має ухвалити чи провалити законопроект. До жовтня лишилось ще три місяці – для реформи – дуже мало, але для непередбачуваних українських законотворців – більш ніж достатньо. Тож виборця ще можуть чекати зміни, поправки та інші сюрпризи, але озброюватись інформацією, у будь-якому випадку, слід заздалегідь.