25 років тому жахлива звістка облетіла оселі матерів, дружин, дітей 42 військових-підводників, тих, хто не повернувся зі свого останнього завдання – тих, хто «був переданий землі» і хто «був забраний морем».
Серед тих, кого море навічно залишило в себе був і наш славний земляк, уродженець с. Сичівка Володимир Власович ТКАЧ – старший мічман К-278 «Комсомолець».
Саме 7 квітня 2014 року, 25 років потому, в Сичівському НВК (директор І.Л.Петренко) відбулася масштабна подія – вшанування світлої пам\’яті героя відкриттям меморіальної дошки, на яку зібралося мало не все село.
Про це «Нова Доба» дізналася з сайту Христинівської РДА.
К-278 «Комсомолець» – радянський атомний підводний човен 3-го покоління, єдиний човен проекту 685 «Плавець», якому належить абсолютний рекорд по глибині занурення серед підводних човнів – 1027 метрів.
Через підвищену глибину занурення матеріалом міцного корпусу був обраний титановий сплав. Ретельно відпрацьовані зовнішні обводи легкого корпусу знижували гідродинамічний опір. Ззовні легкий корпус був облицьований гумовим покриттям, що підвищувало скритність корабля.
Конструкторами до дрібниць були продумані всі складові і системи човна: розділення на сім автономних відсіків, система занурення і спливання, силова установка, озброєння (торпедне та радіоелектронне).
Словом, човен, історія служби якого почалася 1 січня 1986 року, був оснащений за останнім словом техніки, використовувався як база для експериментів у сфері глибоких занурень, для навчань флоту і несення бойової служби, за час свого існування здійснив 3 бойових служби.
На його борту тоді були кращі з кращих військових – 59 мужніх і відважних чоловіків. Третє своє завдання, яке стало останнім, атомний підводний бойовий човен «Комсомолець» намагався виконати в день своєї загибелі – 7 квітня 1989 року…
– Думалося, що вже відболіло, відпекло, відплакалося… Але – ні, болить, щемить і плаче кожна клітинка в душі, сповнюється особливим хвилюванням, від того, що тут зуміли організувати і представити учні і вчителі, від того, що пам\’ятають, – діляться враженнями родичі В.В.Ткача, які прибули на виховний захід з усіх кінців України. – Коли на великому мультимедійному екрані з\’явилися документальні кадри, де екіпаж АПЧ – готується до виходу в море, де хлопці – в парадних мундирах: молоді, сповнені сил і енергії, серце охоплює туга і невимовна скорбота. Вони ж могли жити!…
Зрозуміло, що ця подія привернула увагу всіх: представників районної влади (на виховний захід завітали: голова районної ради О.Б.Коваль, начальник відділу освіти РДА М.В.Білецька), представники Черкаської асоціації підводників (В.М.Білопільський), громадськості, місцевої церковної громади (о.Михаїл Гангур), місцевих підприємців, які долучилися до благородної справи.
– Це ж треба було такому статися, що з усіх-усюд величезної країни (тодішнього СРСР), звідки формували екіпажі для підводних човнів, на цей човен потрапив саме наш земляк – добра, щира, чуйна, працьовита, гарна ззовні і зсередини людина – Володимир Власович Ткач, – розповідає Сичівський сільський голова Н.О.Богачук. – Як ми всі задивлялися на молодого військового, який йшов вулицями Сичівки у своїй парадній формі!.. І як надривно ми всім селом його проводжали в останню путь… Хоча згорьована мати Володимира – Текля Артемівна, так і не змогла попрощатися з сином, адже ні тіла, ні труни не бачила… Сина забрало море…
Володимир Власович спочатку не думав зв\’язувати своє життя з морем, натхненно працював біля землі, допомагав батькам. Та відслуживши в морфлоті, відчув той незвіданий, утаємничений потяг до моря, який і проніс крізь усе життя.
Вдруге на флот (вже підводний) В.В.Ткач повернувся у 1973 році. Повернувся, щоб віддати йому 16 своїх найкращих років. Повернувся, щоб віддати йому своє життя…
Того дня «Комсомолець» повертався на базу з третього бойового походу. Коли субмарина вже наближалася до острова Ведмежий у Норвезькому морі, у сьомому відсіку з невідомих причин виникла пожежа. Один матрос загинув одразу. Передавши радіосигнал біди, екіпаж кілька годин боровся з пожежею і під водою, і після спливання на поверхню. Але загибель човна була невідворотньою.
О 17 год 8 хв «Комсомолець» стрімко затонув. У крижаній воді опинилися 59 членів екіпажу. Старший мічман В.В.Ткач підбадьорював хлопців, борсаючись у крижаній воді… Рятуючи команду, Володимир назавжди зник у морській безодні на очах у тих, хто вижив…
Рятувальна плавбаза підійшла о 18 год 20 хв. В результаті катастрофи й загибелі корабля 42 людини загинуло, 27 – вижили, 16 тіл загиблих були підняті на борт. Але на борту померли ще троє з тридцяти врятованих.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 травня 1989 року за мужність і самовіддані дії, виявлені при виконанні військового обов\’язку весь екіпаж атомного підводного човна «Комсомолець» нагороджено орденом Червоного прапора, в т.ч. Володимира Власовича Ткача – посмертно.
