Черкащани збирались на громадські слухання щодо перейменування вулиць. Думки традиційно розділилися, а згодом половина із трьохсот присутніх покинула зал, тож для прийняття певної резолюції забракло людей для кворуму. Проте, небайдужим містянам усе таки вдалось «перейменувати» 20 вулиць, а також «поламати списи» у словесній перепалці. Хоча рішення громадських слухань має лише дорадчий характер, остаточну крапку у цьому питанні можуть поставити лише депутати міської ради (цей факт для багатьох містян, до речі, виявився прикрою несподіванкою).

То чи варто все-таки перейменовувати вулиці? Чи варто повертати їм історичні назви, чи, дивлячись у майбутнє, варто назвати їх іменами героїв Небесної сотні та АТО? Що зробили нам російські письменники і космонавти та до чого тут «русский мир»? Думки черкащан збирав кореспондент «Нової Доби».

Михайло Сиволап:«Не робіть місто безликим»
Черкаський історик, археолог і краєзнавець Михайло Сиволап закликає повернути вулицям Черкас історичні назви, які б відображали життя і побут наших предків. Історик наголошує на тому, що таких назв усього-навського 10 і якщо ми не зробимо цього зараз, то історичні назви зникнуть назавжди.
– Жителі Черкас закидають те, що не хочуть жити на вулиці Острозькій (бо острог – це в’язниця) чи на вулиці Татинецькій (бо тать – це злодій). Але варто розібратися в етимології слова та історичних подіях, які передували виникненню цієї назви. Наприклад, «острогом» називалася нижня частина міста. Давня історія і у вулиці Татинецької, адже у 12-13 столітті на рубежі нинішніх Черкас і села Червоної Слободи існувало давнє місто Татинець. Свою назву воно отримало від того, що було рубіжним, захищало подальші поселення від «татів» (якими у той час називали не просто злодіїв, а й ворогів) – печенігів та половців. У 1239 році війська Батия, очевидно, стерли це поселення з лиця землі. Але існує гіпотеза, що місто Черкаси побудоване на місці цих старих міст. Я прошу вас не робити місто безликим, не давати йому таких назв, які є всюди. Бо так проводилась радянізація: однаковими назвами (Леніна, Сталіна, Колгоспна, Піонерська, Комунарська) називали вулиці від Владивостока до Києва. А зараз намагаються однаково назвати усі вулиці від Луганська до Чопа. Давайте збережемо наші «черкасизми»: вулиці Сінна і Солом’яна, Новопречистинська, Гостромогильна, Заячий узвіз. Адже якщо не лишиться цих назв, то й історія цих місць зникне назавжди.

Володимир Поліщук: «Спочатку йде російська культура, тоді мова, а потім – танки»
Колишній ректор ЧНУ, доктор філологічний наук, професор Володимир Поліщук переконує, що питання перейменування вулиць нині якраз на часі, незважаючи на війну. Бо цей процес не є дуже затратним, проте є надзвичайно важливим в ідеологічному плані.
– От, багато хто говорить: що вам зробив Толстой чи Грибоєдов? Це ж письменники, яких знає і поважає весь світ. Чи, наприклад, чим завинили космонавти Добровольський, Волков і Пацаєв? Так, такі письменники і космонавти дійсно були і дійсно нічим не завинили черкащанам. Але треба розуміти, з якою метою їхніми іменами називали вулиці. Ці люди ніколи не бували в Черкасах і не мають жодного стосунку до міста. А «повально» їхніми іменами називали вулиці через те, що це була спланована акція радянізації. Це той самий «русский мир»: спочатку йде російська культура, потім – мова (русифікація), а згодом – танки.
Звісно, громадські слухання – це не ідеальний інструмент для вирішення таких питань (досить лише подивитися на представництво черкащан на слуханнях – це в основному літні люди), адже більшості людей – просто байдуже, як буде називатися їхня вулиця. На деяких впливає сила звички «Ця вулиця завжди так називалася, то хай би називалася так і далі». Існують ще маніпуляції стосовно того, що таке перейменування вартуватиме людям дуже дорого. Але насправді, це цілком ідеологічна штука, адже, як ми бачимо, спочатку перемагають в інформаційній війні (а культуральна війна – одна із її складових), а потім уже – класичними методами.
Проте над цими питаннями варто ще ретельно працювати, а топонімічна комісія повинна мати ширше представництво серед людей науки, культури і мистецтва, щоб більш повно відображати думки жителів міста.

Юрій Ботнар «Варто перейменувати Ільїна, бо це – тогочасний «Моторола»

На думку керівника Управління молодіжної політики ВО \”Свобода\” Юрія Ботнара, назви вулиць, які пов’язані із комуністичним минулим, слід перейменовувати обов’язково, адже вони «прославляють» людей, які по-суті, були убивцями і терористами.
– Взяти хоча б вулицю Ільїна – це тогочасний моторола, який грабува, гвалтував та убивав. А його ім’ям і досі названа вулиця. І таких вулиць – 160! Топонімічна комісія пропонує 24 старовинних назви (24 вулиці за архівами мають унікальні черкаські назви, так звані «черкасизми»), проте не з усіма назвами (як наприклад із Заячим узвозом), я повністю погоджуюсь. Звісно, долю вулиць вирішать депутати, яких ви обрали, слухання потрібні для того, щоб знати громадську думку. Але не завжди цей інструмент ми можемо коректно використати. Із залу були пропозиції стосовно проведення опитувань та створення фокус-груп серед жителів конкретних вулиць. Мешканці багатоповерхівок по Волкова самоорганізувались і зібрали підписи щодо того, яку конкретно назву вони хочуть для власної вулиці, але таких ініціативних, на жаль, небагато.

Анатолій Панченко: «Вулиці слід називати іменами патріотів, які загинули в АТО»

Черкащанин Анатолій Панченко, син якого Олексій загинув в зоні проведення антитерористичної операції, закликає черкащан увічнити подвиг АТОвців шляхо надання вулицям їхніх імен. Наголошує на тому, що просить не для себе, а для історичної справедливості.
– Ми – батьки воїнів-патріотів, які загинули, борячись із сепаратистами у росьйсько-теорористичній війні на сході України (поряд із Анатолієм ще один батько, вони тримають великі фотографії своїх усміхнених синів у камуфляжі, перетягнутих чорними стрічками). Вони загинули за незалежну, соборну і вільну Україну, тому ми вимагаємо від міської влади увічнити їхній подвиг для майбутніх поколінь. Разом ми утворили громадську організацію, яка намагається зберегти пам’ять про подвиг героїв АТО. Тому ми вимагаємо, щоб очільники міста виконували постанову \”Про вшанування героїв АТО і вдосконалення національно-патріотичного виховання дітей та молоді\”, проект якої раніше підримала Верховна Рада України та задовольнили наше прохання.

Микола Голуб: «Космонавти популяризували ракетне озброєння»

Колишній журналіст Микола Голуб стверджує, що кожне місто і село повинно відображати власну історію. А у нас десятки вулиць названі імсенами тих, хто ніколи не бував у Черкасах, і, цілком можливо, навіть не знав про існуванння такого міста.
– Я не проти, скажімо, вулиці Пушкіна, адже Пушкін бував на Черкащині. Але як пов’язані з нашим містом космонавти Добровольський, Волков і Пацаєв? Мало того, вони ще ж і ракетне озброєння популяризували. Так, ці космонавти загинули і радянським керівництвом була дана команда, назвати їхніми іменами вулиці у кожному місті. Але ж у нас є свої герої, свої історичні постаті. До речі, герої як минулих століть, так і сучасні, як, скажімо, генерал Момом, іменем якого хочуть назвати вулицю Луначарського (за це, до речі, присутні на громадських слуханнях проголосували одноголосно – авт.) Можливо, називати вулиці іменами Героїв Крут чи Січових стрільців – це трохи перебір, але принаймні своїх, «місцевих» героїв ми маємо пам’ятати.