Народна легенда пов’язує назву села з іменем першого поселенця, козака Богдана Іскри, який збудував собі хатину з очерету й глини на березі річки Шполки в кінці XVIII ст. Іскру і разом із ним ще шестеро козаків найняв місцевий поміщик – князь Куракін, щоб захистити свої сінокоси від людей сусіднього поміщика, князя Кисіля, які загонили сюди свою худобу. Згодом на цьому місці виник хутір, який люди назвали за прізвищем засновника – Іскрене. Проходили роки, і колишній маленький хутірець перетворився на село, яке нині налічує з 439 дворів.
Головним заняттям іскренців завжди було землеробство. Крім того, населення займалося підсобними промислами: теслярували, ткали, стельмахували, були бондарями, ковалями тощо.
У селі була організована церковно-приходська однокласна школа в 1890 році. Навчалося від 30 до 70 осіб.
Буремні роки революції та громадянської війни теж не пройшли стороною Іскрене, в якому проживало багато колишніх солдат царської армії. Серед них особливо відзначився Петро Вакуленко, який брав участь у штурмі Зимового палацу.
Багато громадян Іскреного брали участь у Великій Вітчизняній війні. Село дало країні 45 офіцерів Радянської Армії і велику кількість рядових. Особливо в роки війни прославився Герой Радянського Союзу Іван Лисенко. Заступник командира ескадрильї 74-го гвардійського штурмового авіаційного Сталінградського Червонопрапорного полку І-ої гвардійської штурмової авіаційної дивізії 1-ої повітряної армії Третього білоруського фронту гвардії старший лейтенант Лисенко здійснив 596 бойових вильотів.
На території села була створена група опору фашистським загарбникам. 13 осіб із цієї групи потрапили до рук фашистів і були розстріляні. За весь період вороги спалили 180 сільських хат, зруйнували майже всі приміщення колгоспу, повністю винищили худобу. Під час окупації фашисти розмістили в новому приміщенні школи артилерійський взвод, а згодом практично повністю зруйнували будівлю.
Після звільнення села від фашистських загарбників відновився колгосп, який носив назву ім. Шевченка. Землі обробляли коровами. Для посіву зерно жінки носили на плечах пішки зі Шполянського елеватора. Згодом закупили перший трактор ХТЗ та автомобіль ГАЗ-ММ.
Із 1948 року почали розбудовувати приміщення колгоспу. Було збудовано три приміщення для ВРХ та дві свиноферми, одне приміщення для курей. Закупили ще 3 трактори. Цей рік знаменний ще й тим, що на річці Шполка було збудовано ГЕС на 50 кВт.
У 1958 році побудовано красивий Будинок культури на 400 місць. При клубі заснували й бібліотеку. Правління колгоспу та виконком сільради закупили понад 7 500 книг.
У 1959 році відбулося з’єднання двох господарств сіл Іскреного й Капустиного. В період укрупнення господарства було збудовано дороги з твердим покриттям Капустине – Шпола, добудовано школу, побудовано ФАП, баню, пункт штучного осіменіння сільськогосподарських тварин, два корівники на 600 голів, два свинарники-відгодівельники на 1000 голів, приміщення для утримання качок, зернову та продуктову комори, їдальню в тракторній бригаді, майстерню тощо.
1987 року господарства двох сіл було роз’єднано, й Іскрене отримало колгосп ім. Чапаєва. У квітні 1987 до нового колгоспу приєднано землі розформованого радгоспу с. Георгіївка.
У травні 1987 року рішенням Верховної Ради УРСР було утворено сільську раду.
У 1991 році було закінчено добудову школи, а наступного року навчальний заклад отримав статус середнього.
У 1993 році побудований адмінбудинок. Переобладнано вальцевий млин, зроблено реконструкцію двох корівників, олійні, побудовано тракторну майстерню.
