Тема виборів, якщо чесно, вже давно всім набридла. Але не писати не можу, тому що від місцевих виборів, що ось-ось відбудуться, все-таки як не як залежить життя Черкащини наступні кілька років. Можливо після цього допису втрачу добрі стосунки з людиною, яку знаю багато років. Та повірте, дуже вже болить те, що відбувається в країні, обурює несправедливість, адже одні заради майбутнього України кладуть життя, а інші живуть як жили, йдучи тим самим хибним колом, яким ходили до минулорічних подій. Просто тому, що так зручно, адже схеми налаштовані: дав, взяв, домовився, проплатив – працюють, як і раніше, отже всі в шоколаді. На виборах це спрацьовує на сто відсотків. А хто сьогодні йде у владу? Ми вже досвідчені, ми мудрі, ми прагнемо нових облич. Так. Але маємо бути пильними.
Кілька днів тому я мала розмову з… назвемо її Оленою. Вона прекрасний практикуючий психолог, колись ризикнула кардинально змінити своє життя, аби займатися улюбленою справою. Ще їй подобається мандрувати і займатися мережевим маркетингом, прочитала про це розумні книжки, тож потроху просовує в маси улюблені БАДи, щиро вірячи в їхню силу. Отже людина досить активна, цілеспрямована і дуже цікава в спілкуванні. Не бачилися ми дуже давно, тож ділилися новинами за кілька років. І ось Олена загадково повідомляє:
– Не знаю як сказати, але я в таку справу вв’язалася… (Загадкова пауза) Коротше, балотуюся в депутати міської ради. Що на це скажеш, яка твоя думка?
Не знаючи, як реагувати, адже депутатом Олену я уявляла дуже смутно, я пробубоніла щось типу: «Класно», – а вона вже продовжувала далі.
– Пам’ятаєш мою Машку з «СуперБАДа»? (Назву компанії навмисно змінено) Її справи пішли дуже добре. Вона вийшла на такий рівень, що знається з дуже поважними людьми. Це і артисти, і політики (Олена повільно перерахувала відомі прізвища, наприкінці багатозначно мовила «та інші») Уявляєш, – продовжувала вона, – всі вони із задоволенням приймають «СуперБАД». Так ось Машці запропонували йти в депутати міської ради і вона, от невгамовна! погодилася! Ну і подзвонила мені, питає – хочеш бути депутатом? Все-таки разом краще. Ну я подумала – чому б ні? Можна спробувати. Коротше я зареєструвалася, анкети позаповнювала. А кілька днів тому телефонує Машка, каже – швидко шукай вишиванку! Їдемо фотографуватися на листівки! Ну там вже все партією проплачено, фото, агітки. Тепер треба готуватися якось, з виборцями зустрічатися… А ти що про це думаєш?
Я не знала, що відповісти. Сказала «молодець», а що тут скажеш? Почну відговорювати, подумає заздрю…
Далі ми говорили про Україну, нещасну країну, яку роздирають на шматки війна і корупція, про загадковий менталітет українців, які обирають завжди не тих очільників, про депутатів і їхні функції.
– Наша країна котиться в прірву, допоки це буде? – міркувала собі Олена.
– Доти, доки у владі сидітимуть непрофесіонали, – відказала я, – які переслідують виключно свої особисті інтереси, або просто випадково туди потрапили.
Чи почула вона мене? Не знаю… Але зміни в країні кожен має починати з себе. Банально? Так. Але це правда.
Імена героїнь навмисно змінено.
