Чого хоче жінка, того хоче Бог. Століттями чоловіки, слідуючи цій істині, змінювали світ на краще: винаходили, завойовували, досягали. Щороку кожен люблячий і уважний чоловік використовує традиційну нагоду ощасливити жінку в Міжнародний жіночий день. Пані та панянки багатьох країн отримують із нагоди цього свята дарунки й вітання, обійми й поцілунки. Напередодні жіночого свята «Нова Доба» дізнавалася у черкащанок про найбільш пам’ятні святкування 8 Березня і подарунки, які хотіли б отримати цієї весни.
Ганна Розумович, с. Орловець, Городищенський р-н:
– У моєму житті було немало і хороших, і навіть щасливих моментів, та найбільше врізався в пам’ять той день, коли батько з матір’ю купили корову. Це був такий собі подарунок матері на Міжнародне жіноче свято. Пам’ятаю, я мала, простоволоса, заспана, в довгій квітчастій спідниці, визираю з сіней – і бачу, як вони вдвох заводять у город щось велике, волохате і з рогами. Але мені зовсім не страшно, бо батьки обоє раді й щасливі. Разом із ними радію і я, хоча й не розумію, чому. Думаю, це й було найщасливіше, найбезтурботніше 8 Березня в моєму житті.
Може, це буде трохи дивно – почути такі слова від старої баби, але найкращим подарунком для мене було б, якби закінчилася ота страшна війна з Росією. Я добре знаю, що таке війна. Мені й досі сняться ворожі танки та як двигтить земля від розриву бомб. Особливо шкода простих трудяг – таких, як оце я, котрі страждають від усього цього, часто навіть не розуміючи, чому й навіщо.
Світлана Петрова, приватний підприємець:
– Найбільше мені запам’яталося, коли 17 років тому ми готувалися до відкриття магазину – планували цю подію саме на Міжнародний жіночий день. Той період для мене дуже пам’ятний. І 8 Березня для мене – ще й річниця заснування бізнесу. На це свято до мене зазвичай приїжджають родичі, діти, друзі. Разом чоловіки вітають присутніх жінок. Я зазвичай отримую від близьких квіти. Коштовних подарунків не чекаю – букет для мене стане найкращим привітанням. Дуже хочеться, щоб усі жили в мирі та здоров’ї. А якщо чогось забажаю для себе, то нікого не проситиму, а реалізую це сама.
Галина Гаврилюк, проректор з виховної роботи та іміджевої діяльності ЧНУ ім. Богдана Хмельницького:
– Я не люблю 8 Березня. І ніколи не любила. Тому не можу згадати жодного пам’ятного Міжнародного жіночого дня. Для мене це трішки більше вихідних, коли можна побалувати себе гарною книгою чи переглядом фільму. Або вирушити в подорож, це – взагалі найкращий подарунок.
Олена Каїрцева, волонтер Громадського об’єднання «Самооборона Майдану в Черкаській області» та співкоординатор Центру допомоги військовим у зоні АТО при ЧОДА:
– Для мене дуже особливим стало свято 8 Березня в 2014 році. Тоді малознайомий нам на той час Женя Войцехівський завітав до нас у «Самооборону» та привітав усіх дівчат квітами. На жаль, Женя загинув у АТО в липні того ж 2014 року. Але в моєму серці назавжди залишилися ті весняні квіти та Євгенова щирість. А найоригінальнішим подарунком на Міжнародний жіночий день стали теж квіти, але цього разу зі смаколиками. Це було неочікувано, адже ми були в зоні АТО. Такий сюрприз приготував жінкам-волонтеркам Тимофій Дубенчук. Нам було дуже приємно. Зараз дуже хочеться миру, бо це найголовніше. Кожна жінка, мати, донька, котрі чекають свого героя з війни, нехай неодмінно його дочекаються. Тож нам усім побажаю хоробрості, витримки, адже на наших жіночих плечах лежить неймовірний тягар відповідальності за побут та виховання дітей, за збереження родинного вогнища.
Юлія Фомічова, журналіст, молода мама:
– Святкування 8 Березня для мене завжди є особливим, адже цього дня я ще й народилася. Радує й те, що це вихідний. Найособливішим Жіночим днем для мене стало відзначення 20-річчя. Я вирішила втекти від усіх, тому ми з подругою поїхали в Карпати й у День свого народження я вперше піднімалася на гору, тому й побажання були відповідними: долати нові вершини. Ще запам’ятався День народження, коли мені виповнилося 18 років. Тоді на запрошення подруг мене прийшли привітати 18 хлопців із трояндами. Відверто кажучи, це був дуже неочікуваний подарунок. Та на цьогорічне 8 Березня мені не хочеться матеріальних подарунків, головне – щоб прийшов мир в країну.
Альона Вербицька, радник начальника Генерального штабу ЗСУ:
– Найбільше сподобалося 8 березня минулого року. На той час я була в зоні АТО в Луганській області. Того дня, мене разом із іншими жінками, які були в розташуванні військової частини, привітали маленькі дітки, школярі місцевої школи. Тоді я вперше отримала подарунки, сувеніри та жовто-блакитний браслетик із атласних стрічечок… Плакала тоді….. Плакала від щастя, що в нас такі дітки (сама ж маю двох синочків) і, в той же час… плакала від болю за те, що війна забрала у них дитинство… Тому зараз найбажанішим подарунком на всі свята стане мир в Україні.
Іванна Дубова, співзасновник Благодійної організації «Центр допомоги армії»:
– Торік 8 березня для мене стало несподівнкою. Чоловік знаходячись в зоні АТО, не забув про жіноче свято і від нього мені принесли парфуми. Досі він не признається, як це зробив. А взагалі 8 березня це жіноче свято, я люблю його святкувати в колі подруг. Кожна жінка у цей день хоче купатись в квітах. Як би там усі не говорили, що подарунок не головне, здається мені то все пафос. Я люблю прикраси, мій коханий про це знає, тому особливо щодо подарунку не роздумує.
Ірина Апілат, волонтер ГО «Наш Батальйон»:
– Найбільш запам\’яталося свято, коли в студентські роки для нас його влаштували хлопці, взявши на себе всі турботи від приготування страв до прибирання і миття посуду, навіть торта спекли. На сьогодні найбільш жаданий подарунок – перемога, як над зовнішнім ворогом, так і над внутрішнім. І хочеться бачити якомога більше щасливих людей і усміхнених облич, особливо дитячих.
Тетяна Устроєва, волонтер Центру допомоги армії:
– 8 березня, зазвичай, у волонтерів робочий день. Мені найбільше запам’яталося, коли жіночий день святкували в Центрі допомоги армії. Тоді чоловіки-волонтери вітали нас зі святом, дякували за роботу. Щодо бажань, то окрім миру, хочу отримати нову форму та зручні берці, оскільки сама вирішила своє життя присвятити військовій службі і маю їхати 14-15 березня в навчальну чистину.
Валентина Топченко, волонтер громадського об’єднання «Самооборона майдану в Черкаській області»:
– Найоригінальнішим подарунком став приїзд мого коханого на свято. Крім того, з самого ранку він приготувати мені романтичний сніданок. Це було і смішно, і грішно. Якби я вчасно його не зупинила, відбивні, що він вже почав готувати, стали б пиріжками з м’ясом. Але все одно було приємно. А щодо побажань? Ви знаєте, якби мені сказали кілька років тому, що я буду розбиратися в патронах, в гранатах і в бронежилетах, я б, чесно кажучи, покрутила пальцем біля скроні. Але сьогодні це наша дійсність. Тож не зважаючи на нежіночу справу, якою ми займаємося, на те, що ми пережили, наш жіночий волонтерський колектив, залишаємося на позитиві. Тож усім жінкам, які займаються волонтерством, хочу подякувати, адже це дуже тяжка ноша, і побажати терпіння. Тримайтеся, з нами Бог. А взагалі усім жінкам бажаю, аби не падали духом і завжди посміхалися.
