Тетяна Гнатенко – учениця Першої міської гімназії міста Черкаси. Днями дівчина повернулася із надзвичайно захопливої і насиченої подорожі. Таня провела навчальний рік в американській школі. Окрім того, відвідала Нью-Йорк, Вашингтон, їздила у велику двотижневу мандрівку Арізоною, Невадою та Каліфорнією. Своїми враженнями Таня охоче поділилася із кореспондентами «Нової Доби».
Активній і допитливій до навколишнього світу Тані було цікаво відвідати небачені досі місця, познайомитися із новими людьми. Тож вона зацікавилася чинними програмами обміну, за якими вона могла б потрапити за кордон. Подала заявку і на участь у програмі молодіжних обмінів Youth Exchange Program.
– Під час співбесіди ми мали себе представити, розповісти про себе. Тоді я розповідала, що хочу відкрити для світу Україну, принести часточку нашої культури в інші країни і привезти із США щось нове для нашої держави, – пригадує Таня.
Учитель у школі – твій друг
В США Таня навчалася і проживала у місті Стейт-Коледж (штат Пенсильванія). Місто має приблизно 45 тисяч осіб населення, але якщо виїдуть усі студенти, лишиться приблизно третина. Жила у різних родинах. Мала можливість, поживши кілька місяців у одному домі, змінити сім’ю. У першій родині дівчині було добре, однак вирішила пожити і з іншими людьми, щоб дізнатися більше про американців.
Як розповідає Таня, система викладання у тамтешній старшій школі суттєво відрізняється від нашої. По чотири уроки щодня, які тривають півтори години. 150 предметів на вибір, а з них обирають близько 8. Багато практичних і самостійних робіт, під час яких учні творчо мислять і наочно спостерігають те, що вивчають.
– Учитель в США – це твій друг. У класі максимум 20 осіб, тому викладач може більше уваги приділити кожному. Пожартувати, перекинутися добрими словами і поцікавитися, як справи, – розповідає Тетяна Гнатенко.
Юна мандрівниця відзначила: у тамтешніх її однолітків інше ставлення до життя. Вони мають право водити машину із 16 років, і багато з них до цього віку встигають собі заробити на авто. У 18 років виїжджають від батьків. Приблизно із 13 років починають працювати і заробляти на себе гроші, щоб згодом мати змогу забезпечити себе самостійно.
– Більшість знають, чого хочуть. Однак я не можу сказати так про всіх: дехто просто спускає гроші на розваги. Такі думають про те, що навіть якщо вони не матимуть роботи, вони зможуть прожити на соціальні виплати. У них немає мотивації. Ті ж, у кого вона є – вивчатимуть максимум класів у школі, наберуться знань і знайдуть хорошу роботу, – ділиться спостереженнями Таня.
Українці мислять більш творчо
Перебуваючи у США, Тані довелося розвіювати багато стереотипів про Україну, «…з яких я і сама сміялася, і коли батькам розповідала – вони не могли в це повірити. Україну часто вважають частиною Росії. Дехто при згадці про Україну запитував: «Це острів біля Австралії?». Дехто думав, що у нашій країні цілий рік зима і багато ведмедів», – розповідає дівчина.
На противагу багатьом стереотипам, Таня у школі показала своїм прикладом, що українці – люди розумні та творчі.
– Американці зазвичай мають варіанти розв’язання задачі А або Б. Ми можемо знайти додаткові можливості. Учителі мені говорили: «Так цікаво, ти розв’язуєш завдання незвичайним методом». А мене так навчили. У тамтешніх учнів є графічні калькулятори, якими вони постійно користувалися. А я могла всі розрахунки проводити подумки. І коли у них ці калькулятори виходили із ладу, я сиділа креслила, і знаходила результати, коли вони не могли цього зробити, – розповідає Таня Гнатенко.
Не треба соромитися
В США люди дуже цінують особистий простір. За етикетом, не можна підійти до людини ближче, ніж на метр, розповідає Таня:
– Спочатку я цього не знала, і думала, що мене уникають. Було неприємно. Але згодом звикла до того, що для них є нормальним.
Проживши майже рік в США і поспілкувавшися із представниками багатьох різних національностей, Таня радить усім, хто планує відвідати США: будьте більш ініціативним.
– Спочатку я зробила помилку: чекала, коли люди підійдуть до мене і познайомляться. Я була відкрита до спілкування, але щось мене стримувало. Цього робити не треба. Там усі відкриті, тому не слід боятися підійти до людини, представитися. Так можна знайти друзів набагато швидше. Зараз дивлюся на той період, і розумію, що подружитися і звикнути до всіх могла б набагато швидше, – ділиться спогадами дівчина.
До того ж, знайти друзів зі спільними інтересами там досить легко: у США велике розмаїття клубів та гуртків: іноземних мов, спортивні секції, гуртки любителів кіно. Тобто, поза уроками життя учнів теж насичене.
Коли термін перебування у США завершувався, Тані важко було повірити у те, що скоро вона знову буде в Україні. Однак Таня не дозволяє собі сумувати, а налаштовується на нові звершення.
– Не могла повірити, що повертаюся додому, навіть коли сиділа вже в аеропорту. Коли прощалися, було дуже сумно. Хотілося залишитися в США, адже тут набула багато нових друзів і цікавих вражень. Але коли повернулася в Україну, не було у мене ніякої депресії, я швидко адаптувалася і в Америці, і вдома. Це не кінець історії, навпаки, це лише початок. Для себе поставила мету поїхати до Америки ще раз. Розглядаю можливості вступу до американських та німецьких університетів.
Марина Афанасьєва, президент Ротарі-клубу «Черкаси-центр», про програму обмінів, вимоги до її учасників:
«Програма молодіжних обмінів почала діяти в 1920 році між декількома клубами в Європі. Такі обміни тривали до Другої світової війни і були відновлені в 1946 році. Популярність взаємних наукових обмінів зросла в 50-х роках і стала основним типом молодіжних обмінів в Ротарі.
У 1972 Рада директорів Ротарі Інтернешнл погодився рекомендувати молодіжні обміни клубам по всьому світу як вид міжнародної діяльності.
На поточний момент близько 8 000 студентів подорожують за межі своєї країни щорічно, щоб жити і вчитися в більш ніж 80 країнах світу.
Метою шкільних обмінів є «створення мостів дружби між народами всієї Землі».
Протягом всієї програми обміну учні живуть в одній або декількох сім\’ях, знайомляться з культурою та укладом життя в країні. При цьому вони вчаться зі своїми однолітками, беруть участь у громадському житті школи, відвідують засідання місцевого Ротарі-клубу і глибше переймаються ідеями Ротарійського руху.
Вимоги до претендентів:
– Вік – 15-25 років;
– Як діти ротарійців, так і неротарйців;
– Хороша чи відмінне навчання;
– Активна участь в суспільному житті;
– Мовна підготовка;
– Здатність і бажання гідно представити свою країну за кордоном.
5 березня 2015 року Україна отримала outbound сертифікацію для здійснення програми молодіжних обмінів в своїй частині Дистрикту. І в поточному році наша перша студентка повернулася після року навчання в Америці, в штаті Пенсільванія.
У 2016-2017 рр. ще один студент навчатиметься протягом року в Мексиці.
На сьогоднішній день в Дистрикті ведеться активна робота з отримання повної сертифікації та створення відповідного Комітету.
Сподіваюся, що зовсім не в далекому майбутньому, ця програма набере в Україні таких же масштабів, як і в інших країнах Європи!»
