Толерантність як визнання різноманітності

Толерантність як визнання різноманітності

Як часто ви зустрічаєте людей, які аналізують і оцінюють інших через призму власного «Я»? А хто з них дуже негативно висловлює свою думку? Елементарно, комусь не подобаються кольорові люди, хтось терпіти не може тих, хто слухає «попсу», а дехто презирливо споглядає на бідних. У кожного є свої вподобання, але чи вказує це на те, що всі мають бути «під копірку»? Чи дає це право принижувати когось за інакшість?

 

Як часто ви чуєте фрази на кшталт: «людина з обмеженими можливостями», «хворий», «каліка», «слабоумний», «припадочний», «сліпий», «глуха тетеря», «гей», «негр»? Чи розумієте, що коли використовуєте ці терміни, ви не лише висловлюєте негативне ставлення, але й поширюєте стереотипні уявлення серед мас? Напевно, вам би не сподобалося, якби хтось осуджував або насміхався над вами.

 

Золоте правило «стався до інших так, як хочеш, аби ставилися до тебе» актуальне як ніколи. Люди різні, але в тому вся цінність – унікальні, неповторні, прекрасні – за це їх і люблять. Найголовніше, потрібно з терпимістю ставитися до вподобань інших, навіть якщо з цим не погоджуємося, кольору шкіри та віросповідань чи етнічної належності, адже життя соціуму, як і окремої людини, будується під впливом різних ідей та поглядів. Варто підтримати інших, у випадку, якщо щось суперечить вашим поглядам, просто з терпимістю поставитися до цього. Адже важливо жити в гармонії з усіма і адекватно, без агресії сприймати думки та вибір інших.

 

Фахівці трактують толерантність по-різному, адже це поняття охоплює різні сфери. Насамперед, це повага до свободи іншої людини, її поглядів, думок, поведінки, прийняття і правильне розуміння різноманіття, форм самовираження людини і способів вияву людської індивідуальності.

 

Я вважаю, що толерантність – повага іншого на право бути таким, яким він є. Водночас, це і особиста готовність прийняти вибір людини щодо стилю життя, поведінки без негативної реакції. Коли нам це вдасться, тоді ми нарешті зможемо зосередимося на власних недоліках і будемо працювати над саморозвитком, а не осуджуватимемо «інакшість», не поширюватимемо агресивні висловлювання, не знущатимемося над різноманітністю в усіх виявах. Тільки тоді нас можна буде назвати гуманними і високодуховними та ерудованими. Адже ми почнемо цінувати людей за їхні особисті риси, а не зовнішні вияви. Ми побачимо суть, а не гарну обкладинку. Перестанемо відбирати право інших жити так, як їм хочеться. Одягати речі, які їм подобаються, слухати музику, від яких вони отримають задоволення. А найголовніше, зможемо полишити позаду суперечні, стереотипні погляди, які не дозволяли розширити кругозір. У темній кімнаті з маленьким віконцем може виявитися сотні інших вікон, треба лише їх розгледіти. А для того доведеться пройти шлях переосмислення, відкинути будь-які побоювання та полюбити людей такими, якими вони є.

 

 

Подібні публікації

Реклама

Реклама

Реклама

0 0 голос
Рейтинг статті
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі
0
Ми любимо ваші думки, будь ласка, прокоментуйте.x
()
x