Миколая Чудотворця вважають заступником знедолених і нужденних, утішником скорботних і поборником вірян, а також – покровителем мандрівників і мореплавців та захисником дітей. Напередодні Дня святого Миколая «Нова Доба» розгортає історію життя чудотворця, на прихильність якого щороку чекають мільйони дітлахів і дорослих.
Хто він – Святий Миколай?
Попри безліч вигадок і легенд, Миколай Чудотворець – реальна особа. Він був християнським священником, який прославився своєю любов’ю до дітей і допомогою бідним.
Відомо, що народився він у III столітті нашої ери – близько 270–286 рр. у місті Патарі (Лікія, південно-західна частина Малої Азії) в заможній родині ревних християн, котрі довго не мали дітей і в молитвах пообіцяли Богу, що віддадуть своє дитя на служіння йому.
Страшна епідемія в Мірі (близько 300 року) забрала життя батьків Миколая. У цей час, попри небезпеку, він допомагав хворим і втішав їх. Успадкувавши велике багатство, Миколай роздав його бідним і нужденним.
У молодості Миколай здійснив паломництво до Єгипту та Святої Землі.
Достеменно відомо, що будучи вченим юнаком, він переселяється до Мири, де продовжує навчання, а його дядько-єпископ висвячує ще молодого Миколу на священника. Після смерті єпископа міста Міри, головного міста Лікії (нині – Демре в Туреччині) він був обраний єпископом цього міста. Для цього, згідно з тогочасними традиціями, його мали поважати та любити в тій місцевості, що звичайно було результатом доброчинності.
За правління римського імператора Діоклетіана, який виголосив право на переслідування християн, Миколай зазнав гонінь і був ув’язнений. Звільнили доброчинця вже за часів імператора Костянтина.
Миколай змалку був надзвичайно чесною та доброю людиною. Бачачи складне становище бідних людей, сиріт і знедолених, він усіляко їм допомагав. Подейкують, щоб не принижувати нужденних милостинею, Миколай підкладав свої подарунки їм під двері та вікна. Із часом люди дізналися про таку доброту та почали самі до нього звертатися.
Помер Святитель в середині IV століття. День його смерті відзначають як День Святого Миколая щороку 19 грудня (за григоріанським календарем – 6 грудня).
Ікона з Базиліки св. Миколая в м. Барі (Італія), яка начебто була написана на основі прижиттєвого зображення святого
Мощі Миколая Чудотворця збереглися нетлінними, багато хто вірить у їхню силу зцілення. Зараз його мощі зберігаються в італійському місті Бар, куди були перенесені в 1087 році.
Чому Чудотворець?
Миколая визнали святим невдовзі після смерті, коли його тіло почало мироточити. Окрім цього, врахували діяння за життя: вчинені ним дива, духовні здібності, допомогу іншим людям.
Усе життя Святого Миколая було сповнене любов’ю до ближнього, добродійництвом та чудесами. Його діяння стали причиною появи багатьох легенд.
За переказами, молитви Святого мали надзвичайну цілющу силу. Якось він заспокоїв бурю на морі, врятувавши рибалок від неминучої гибелі; визволяв полонених; рятував від смертної кари невинних, а також зцілював калік і хворих: повертав зір, мову, позбавляв кульгавості.
Святий Миколай допомагав позбутися бідності, дарував їжу голодним, був їхнім помічником та заступником. Він швидко з’являвся там, де потрібна була допомога.
Сцена з життя святого: Миколай вкидає золото в кімнату трьох бідних дів (картина Джентіле да Фабріано, XV ст.)
У церковних рукописах згадують випадки, коли при смерті люди після прикладання до мощів видужували того ж дня.
Народні вірування і прикмети на День Миколая
Здавна Миколу Чудотворця вважають захисником усіх дітей. Насправді ж він – заступник і помічник усіх людей.
У деяких слов’янських народах вірили і досі вірять, що Святий Миколай приносить усім слухняним дітям подарунки (ховає їх під подушку, у шкарпетки або взуття), а неслухняним – різку, тож вони мають виправитися і чекати на гостинці наступного року.
Справжні ж дарунки Миколая – не забавки чи цукерки, а захист дітей від усього злого і поганого. А іграшки під подушкою – це приємний бонус за наполегливу роботу дитини.
Традиційно Святий Миколай є головним заступником рибалок і моряків, вони згадують його під час плавань, просять щедрого улову і гарної погоди.
За повір’ям, якщо в переддень чарівного свята загадати заповітне бажання, то Святий Миколай його обов’язково виконає. Діти, які вже вміють писати, в листах просять покровителя виконати свої мрії. Саме добро й віра в диво здатна зберігати все найдорожче в людських серцях.
Вважають, що свято Миколая – останній день у році, коли можна розрахуватися з боргами. Адже сам він – Божий угодник – мав багатства, але завжди ділився з нужденними.
У народі вірять, якщо 19 грудня починає лити дощ – гарно вродить озимина. У разі сильного морозу або паморозі варто чекати на великий врожай та багатство.
Миколай приносить із собою Микольські морози, тому саме з 19 грудня зазвичай починається справжня зима. Якщо сніг випав ще до початку свята – зима буде холодною. Вважають, що за кількістю снігу на 19 грудня можна передбачити, наскільки теплим буде 22 травня — на «літнього» Миколая.
Як святкують українці
В Україні свято Миколая почали відзначати ще за часів Київської Русі, коли наші предки прийняли християнство. У давнину день Святого Миколая був не лише дитячим святом, його відзначали дорослі: вони цілий день гуляли та веселились, варили пиво та катались на конях.
На Харківщині Миколая святкували три дні поспіль. Господині готували кутю та узвар, чекали гостей. Вони вірили: чим більше їжі стоятиме на столі, тим щедріший буде врожай.
На Київщині господарі у день Святого Миколая дбали про худобу: її кропили святою водою, щоб захистити від хвороб та лиха.
Подільські господарі особливо шанували першого гостя, який заходив до хати – «полазника». Якщо завітала добра людина, то наступний рік у родині мав бути щасливим. Якщо перший на подвір’я заходив хазяїн, то йшов не в хату, а в хлів. Лише після того, як погодує худобу, мав право зайти в дім.
Шанували це свято й майбутні наречені. Вони, як італійські дівчата, перебирали придане та наводили лад у скринях. Адже знали, що засватати їх можуть вже зовсім скоро – перед Різдвом.
У церкві чудотворця вшановують піснями. Тим, у кого вдома є образи Святого, радять покласти до них фрукти, овочі, колосочки жита чи пшениці.
Зараз, звичайно, такі традиції забули, однак на прихід Миколая чекають із нетерпінням. Сучасні діти пишуть листи Святому, у яких перераховують добрі справи, зроблені протягом року, і просять подарунок у чарівника. Дітлахи швидше лягають спати, щоб вранці знайти під подушками подарунки.
Особливості Дня святого Миколая у світі
У Нідерланди чудотворець Миколай пливе на човні з Іспанії. На узбережжі він сідає на свого коня Амеріго та їде до дітлахів. Це, звичайно, лише казки. Але діти у них вірять, тому з нетерпінням чекають візиту Миколая. Перед святом дітлахи чистять своє взуття та залишають його біля дверей чи камінів. Туди вони частенько кладуть цукор або сіно для Амеріго, а вранці знаходять у взутті подарунки від чудотворця.
Німецькі діти старанно розвішують у будинку шкарпетки, у яких вранці знаходять подарунки. Так само роблять діти й у Польщі – до них Миколай приходить у білому одязі єпископа, а в руках тримає золотий посох.
У французькій Лотарингії для Миколая організовують помпезне свято: центром міста Сан-Ніколя-де-Пор йде ціла процесія на чолі зі Святим. Подібна хода відбувається в італійському містечку Сассарі, покровителем якого є Миколай. Проте вітають там не лише дітей, а й наречених. Їм бажають вдалого шлюбу та вручають подарунки.
