До 30-річчя проголошення Незалежності України «Нова Доба» у межах проєкту «Постаті Черкащини» розкриває особистостей, діяльність яких вплинула на формування іміджу держави.
Андрій Хіміч – багаторазовий чемпіон Європи та світу, почесний громадянин Черкас, смт. Чорнобай та с. Руська Поляна, а також олімпійський чемпіон, який залишається взірцем для молодого покоління, заслужений майстер спорту, заслужений тренер СРСР, заслужений тренер Республіки Болгарія з веслування на каное.
Пів століття тому Андрій Хіміч переміг на Олімпійських іграх у Токіо. У 1964 році виборов першість із веслування на каное-двійці – здолав дистанцію у 1000 метрів. Поки «золото» здобув на Олімпійських іграх із черкащан лише Хіміч.
Андрій Хіміч народився в 1937 року в Чернігівській області. У 1956–1959 рр. навчався у Черкаському державному педагогічному інституті (нині — Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького) на факультеті фізичного виховання. Почав займатися веслуванням, а в 1959 році став чемпіоном України, виборовши звання майстра спорту СРСР.
Чоловік пригадав, коли він починав займатися веслуванням, байдарки і каное були іншими:
–У нас в байдарці найширше місце було 75 сантиметрів, а вага — 16 кілограмів. Якщо менше, то клали цеглину чи свинець, що-небудь для ваги, – зазначив спортсмен в одному із інтерв’ю “Суспільне Черкаси”.
Хіміч брав участь у літніх олімпійських іграх у Римі 1960 року. Після цих змагань його призначили тренером із веслування ДСТ «Авангард».
Уже в 1964 році в Токіо здобув разом із Степаном Ощепковим олімпійську перемогу на каное-двійці на дистанції 1000 метрів. Вони пройшли за 4 хвилини 4, 65 секунди і випередили веслярів із Франції, Данії, Угорщини та Румунії.
Аднрій Хіміч (зліва) і Степан Ощепков
Спортсмен зізнався черкаським журналістам в одному з інтерв’ю, що досі добре пам’ятає змагання та довгоочікувану перемогу.
– Ми жили біля озера Сагамі, 80 км від Токіо, і там тренувалися в будь-яку погоду: дощ, вітер, холод. Був жовтень, а ми мусили іти на тренування. Було ідеш, аж голова тріщить, навантаження таке, і нерви, підготовка, але всі регати, які ми проходили, ми всюди вигравали. Тому ми знали, що переможемо. У день фіналу був такий туман, що за 500 метрів дистанції майже нічого не було видно. У нас тоді була така тактика: стартуємо перших 50 метрів, виходимо вперед на корпус-два, контролюємо, хто справа, хто зліва, нас не обходять, а потім за 300 метрів робимо ривок до фінішу. І, блискуче, в одні ворота, ми виграли Олімпійські ігри, – сказав Андрій Хіміч.
За перемогу 1964 року Андрій Хіміч отримав медаль «За трудову доблесть» і 1,5 тис. карбованців.
Після змагань спортсмен не припинив тренувань. Невдовзі став 4-разовим чемпіоном України і почав готуватися до наступної олімпіади – у Мехіко (1968). Однак спортсмену не вдалося туди потрапити, бо занедужав.
Отримав звання заслуженого майстра спорту (1964) та заслуженого тренера УРСР (1966). За досягнення у спорті був нагороджений медалями «За трудову доблесть» (1964), та «За трудовое отличие» (1965).
Після Олімпійських ігор спортсмен продовжив тренувати, невдовзі його призначили директором Черкаської спеціалізованої ДЮСШ з веслування на байдарках та каное ДСТ «Авангард». Парлельно він тренував збірні УРСР та Радянського Союзу.
Згодом протягом трьом років за контрактом тренував збірну Болгарії. Там за розвиток спорту та Олімпійського руху отримав медаль «За особливі заслуги».
Повернувся з-за кордону 1979 року на посаду директора Черкаської ДЮСШ з веслування ДСТ «Авангард». Після завершення спортивної кар’єри Хіміч обладнав тут перший зимовий веслувальний басейн і зібрав навколо себе тренерів-однодумців, які готували спортсменів олімпійського резерву.
У жовтні 1985 року на запрошення керівника Чорнобаївського району переїхав у Чорнобай, де працював тренером секції веслування при колгоспі «Заповіт Ілліча».
У березні 2017 року отримав нагороду в номінації «Спортивна слава України».
У 2020 році присвоєно звання почесного громадянина Черкаської області.
Андрій Хіміч спортивними перемогами зробив вагомий внесок у популяризацію спорту та прославив Черкащину не лише в Україні, але й за кордоном.
Читайте також про Ольгу Шарапу в межах проєкту до 30-річчя Незалежності
