Свято-Іллінська церква у м.Корсунь-Шевченківський єдина має таку древню історію: вона відома ще з ХІV століття; у 1651 році у ній вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Золотаренко. Старовинна дерев’яна церква була зруйнована і спалена у 1936 році, але службу віруючі відновили у 1942 році, придбавши неподалік старий будинок і облаштувавши його для релігійних потреб. На цьому ж місці, по провулку Кам’яному, на початку 80-х років минулого століття споруджено теперішню церкву з історичною назвою.
За будь-якої погоди, велосипедом, пішки чи з сином на авто поспішає на служби одна з найстарших прихожанок «Іллінки», як називають церкву у місті, Ніна Василівна Захарченко. Вона − берегиня великої християнської родини. З нею поряд завжди чоловік Володимир Кирилович, син Олександр, його дружина Вікторія та їх п’ятеро діток.
− Мій батько Василь Петрович Ященко співав у церковному хорі села Сахнівки. Я й мої троє братів виростали в пошані до православ’я. І я старалась берегти цю традицію, ростила сина Сашка і доньку Катю по-християнськи, − розповідає Ніна Василівна.
Мамину думку продовжує син Олександр:
− Усвідомленим християнином я став уже студентом, коли доріс до думок «А хто я і навіщо на цьому світі?», «Що для мене Господь?». Але вплив батьків на моє світосприйняття і віру величезний. Вони вчили і вчать мене не стільки словами, скільки вчинками, поведінкою, власним слідуванням Господнім заповідям. Дружина Вікторія також переконана християнка, маємо п’ятеро діток – Дмитра, Анастасію, Симеона, Стефана та Олену. Як бачите, імена їм дали відповідно до їх небесних покровителів. Дмитро й Анастасія вже студенти, по неділях співають разом зі мною у церковному хорі, Симеон прислужує священикові у вівтарі, трирічний Стефан пробував сили у традиційному Різдвяному концерті, а Оленка ще й ходити не вміє, тільки до причастя возимо.
Що для нас значить Пасха, Воскресіння Христове? Я знав з пелюшок, що це – найголовніше християнське свято. Асоціювалось воно завжди з весняним пробудженням природи, урочистими дзвонами, радістю на людських обличчях, поцілунками і вітаннями «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Пасхальну радість перемоги життя над смертю відчуваю у серці завжди. Для віруючого дуже важлива підготовка до Пасхи – піст, духовне очищення, страсний тиждень як долучення до Христових страстей. Сама ж Пасхальна служба, яка триває всю ніч, викликає в душі незвичайне піднесення. Отож наша головна сімейна традиція – стояти всенощну всією родиною. Крім найменших, звичайно. Троє наших старших років з п’яти спокійно витримують всю службу.
Після освячення пасок у Іллінці ми з дружиною беремо дітей і їдемо в Нетеребку до кума-отця Євгенія, якому я допомагаю освячувати паски у Набутові. Після святкової трапези та кількох годин відпочинку (адже не спали всю ніч) знову родинами з друзями вирушаємо до річки чи у ліс , ганяємо м’яча, радіємо весні, новому життю природи.
Цієї суботи пізно увечері на урочисту Пасхальну службу у Свято-Іллінську церкву прийшли три покоління родини Захарченків, для якої православна віра була й залишиться духовним стрижнем, способом життя.
Людмила Моренко
