Свою точку зору щодо освітнього процесу під час дії воєнного стану висловила Оксана Компанієць, очільниця управління Державної служби якості освіти у Черкаській області:
«У мирний час ми багато говорили про важливість забезпечення права дитини на здобуття якісної й доступної освіти, на потребі створення у кожному закладі безпечного, комфортного, мотивуючого освітнього середовища. У соціальних мережах, в освітянській спільноті точилися жваві (іноді досить жорсткі) дискусії з приводу понять якісної освіти, якісної освітньої діяльності і чи взагалі у нашій системі освіти можлива категорія «якість». Із початком війни тема безпеки стала пріоритетною (що цілком зрозуміло) над якістю. Водночас, за час військової агресії чи не кожний дорослий усвідомив цінність освіти, ба більше – цінність якісної освіти. І сьогодні я точно знаю, що якісна українська освіта – це пріоритет в суспільстві, а ще – це підґрунтя для перемоги і майбутньої відбудови країни. Очевидно, що в таких умовах система освіти на усіх рівнях має серйозні виклики, на котрі ми не маємо права не знайти відповіді.
Освітні втрати неминучі, але ми можемо зробити їх меншими
Навчання в умовах війни вочевидь супроводжується і ще буде супроводжуватися «освітніми втратами». Пандемія коронавірусу змусила всіх освітян адаптуватись та перелаштувати свою роботу в дистанційний режим. Вчителі (тут про усіх педагогічних працівників) опанували дистанційку… ну як опанували – переважна більшість педагогів навчилися користуватися найнеобхіднішими онлайн-інструментами та перенесли звичайні уроки в онлайн-простір. До онлайн-уроків також звикали діти, вони вчилися працювати самостійно, часто їм доводилося це робити без достатніх навичок самостійного навчання і добре, коли батьки допомагали і підтримували. Саме тоді вперше ми заговорили про освітні втрати під час дистанційного навчання. З початку пандемії Державна служба якості освіти України відслідковувала поступ наших освітян і здобувачів освіти у адаптації до нового незвичного формату, у співпраці з ініціативою «Система забезпечення якості освіти» провели дослідження у школах (повний звіт тут).
Учителі з власних спостережень говорять про негативний вплив дистанційного навчання на результати учнів з математики, хімії, фізики, української та іноземної мов, про те, що не всі діти можуть навчатися у синхронному режимі. Тут я маю відкрити секрет органам місцевого самоврядування – підключеними до швидкісного інтернету мають бути не тільки заклади освіти, кожний здобувач освіти (не тільки школяр) повинен мати стабільний доступ до мережі зі свого помешкання). Це вже про якість життя у вашій громаді.
Учні відповідають, що їм не вистачає: пояснень від учителів замість самостійного опрацювання; презентацій навчального матеріалу, щоб краще зрозуміти тему уроку; часу пояснення нових тем.
Усі мали серйозні проблеми з технічним забезпеченням управління/ викладання, навчання.
До цього всього війна неймовірно ускладнила організаційну складову: безпечне середовище, часті повітряні тривоги, аварійні/планові відключення електроенергії, що призводять до відсутності можливості підключитися до інтернету, перебування здобувачів освіти у різних куточках країни і світу. Все це мають врахувати засновник, школа, вчитель і батьки (і тут я абсолютно серйозно говорю про УСІ сторони і їх відповідальність).
Наш емоційний стан впливає як на готовність організовувати освітній процес, так і на спроможність сприймати новий матеріал та навчатися. Вчителю надзвичайно важливо бути у ресурсі, аби мати змогу надавати освітні послуги учням, а за потреби підтримати та допомогти. А підтримку учням вчитель може продемонструвати перш за все власними стійкістю та спокоєм.
Тому керівництву важливо продумати можливості для педагогічних працівників, де б вони самі могли «зарядитися» енергією, щоб потім передавати її дітям. Мова йде про організацію тренінгів, курсів, воркшопів роботу психологічної служби закладу освіти тощо. Тут слід зазначити, що і Служба постійно організовує відповідні навчання, тренінги у співпраці зі своїми партнерами.
Анкетування учасників освітнього процесу закладів освіти області під час вивчення стану підготовки закладів освіти до 2022/2023 навчального року та організованого його початку говорить про наступні результати – про можливість отримати у закладі освіти психологічну допомогу та емоційну підтримку повідомили 57% батьків, 8% сказали, що такої можливості не мають, а 34% вказали, що не мають відповідної про це інформації. Про те, про володіння прийомами надання першої психологічної допомоги та підтримки учасникам освітнього процесу заявили 89 % опитаних педагогів.
Звучить складно, на практиці – все ще складніше, з неймовірною кількістю зовнішніх впливів і невизначеністю. Форма навчання може змінюватися дуже швидко між очною / дистанційною / змішаною в кожній громаді/школі (закладі освіти) / класі. Система освіти має «навчитися» адаптивності – мати інституційну спроможність (відповідне забезпечення і компетентності) швидко реагувати на зміни і підлаштовуватися. Тільки так нам вдасться мінімізувати освітні втрати.
І саме в таких надскладних обставинах, цінуючи безперечно важливість бути просто залученим до освітнього процесу, на мою думку, ще більше має змушувати нас робити акцент на якість, орієнтуватися на результат. Як мінімум – щоб усі зусилля не були марними, як максимум – щоб кожна дитина мала можливість реалізувати свої мрії в майбутньому і бути щасливою».
Кому цікаво, тут зібрані рекомендаційні матеріали від Служби, щодо організації освітнього процесу: https://sqe.gov.ua/diyalnist/rekomendacii-zakladam-osviti/zakladi-osviti-v-umovakh-voiennogo-stan/
