Проєкт «Митцем може стати кожен, кому є що сказати суспільству» реалізовують у Черкаському театрі Шевченка. Це перша масштабна ініціатива в Україні, що розрахована на людей з інвалідністю. Фінал роботи передбачає виставу, яку презентують на великій сцені 24 жовтня.
Під час репетицій куратори розвивають творчий потенціал і сприяють професіоналізації вихованців Центру «Жага до життя» та ГО «Спілка батьків молоді з інвалідністю «Перспектива» за допомогою мистецької програми з акторської майстерності, хореографії та вокалу.
– Серед учасників є люди з різними нозологіями: незрячі, діти з ДЦП, ті, хто користуються кріслами колісними. Спочатку я пояснював вихованцям, як облаштована сцена та де розташовані декорації, аби вони швидко адаптувались, гарно орієнтувались на майданчику і фіксували мізансцени. Дотепер у них були маленькі студійні роботи, а це – зовсім інша річ, яка має свою специфіку. Але всі вони дуже здібні, тож думаю, що разом ми впораємось. Для мене робити виставу за участю людей з інвалідністю є абсолютно новим і цікавим досвідом, адже звик працювати з професійними акторами, – розповів головний режисер Черкаського театру Шевченка Станіслав Садаклієв.
Постановник сам написав п’єсу, яку нині втілюють на сцені. Вистава називається «Після Перемоги» і відповідно події твору відбуваються в майбутньому. У центрі сюжету – спосіб життя людей з інвалідністю, бар’єри, які вони змушені долати.
– Ми віримо, що рано чи пізно настане перемога й після цього ми хотіли б сфокусуватись на важливих питаннях, зокрема на тих, що турбують людей з інвалідністю. Українці докладають багато зусиль та закривають нагальні потреби, аби вибороти свободу, і моменти, які хотілося б вдосконалити в нашій країні, відходять на заднє тло. Тож ми робимо виставу, щоб кожен зрозумів, що має відбуватися в майбутньому. За жанром це трагікомедія, тож у ній буде вдосталь веселих, а інколи й сумних подій. На героїв чекають різні перипетії, тому до всього сюжет є пригодницьким, – зазначив Садаклієв.
Керівниця проєкту, мама однієї з вихованок театральної студії Ліана Деркач зауважила, що в 2011 році активісти ГО створили театр-студію «Рампа», як один із напрямів арттерапії. Проте атмосфера у Черкаському театрі Шевченка мотивує бути більш переконливими й артистично-виразними.
– Для нас працювати з досвідченими фахівцями – це можливість сягнути професійного рівня. Режисер має своє бачення, індивідуальний підхід до кожного й чітко знає, що хоче отримати від акторів. У нашій студії творчий процес здійснювався м’якше, а Станіслав вимогливий і це стимулює бути в тонусі, давати необхідний результат, – поділилась враженнями Деркач.
У виставі «Після Перемоги» пані Ліана грає працівницю рекрутингової агенції, яка не може допомогти людям з інвалідністю у плані пошуку роботи. Тобто державна структура не готова запропонувати такі вакансії, де б герої змогли працевлаштуватися.
– Багато наших вихованців хочуть самореалізуватися і заявляють про це. Так, для них потрібні відповідні умови: пандус, наявність звукових сигналів, тактильні й контрастні позначки, однак ці люди можуть бути корисними суспільству. Певне зрушення в напрямі їхньої зайнятості є, але я хотіла б, аби вони мали більше можливостей. Наприклад, заробляти кошти й допомагати нашій економіці, – сказала керівниця проєкту «Митцем може стати кожен, кому є що сказати суспільству».
