Про те, як допомогти першокласнику впевнено увійти до нового відповідального життєвого етапу ми говорили з Оленою Волошенко, доцентом кафедри педагогіки та освітнього менеджменту КНЗ «Черкаський інститут післядипломної освіти педагогічних працівників».

– Олено Валентинівно, розкажіть, будь ласка, яких помилок найчастіше допускають батьки, які вперше ведуть дитину до школи?
– Часто буває так, що батьки зосереджуються на інтелектуальній готовності дитини до школи і мають зависокі очікування. Проте не варто забувати про вольову та мотиваційну готовність, уміння спілкуватися із однолітками та дорослими. Важливо сприймати перші помилки як виклики та ресурси розвитку. Трапляється, що мама чи тато вирішує: «Моя дитина має бути найкращою» і налаштовує її на лідерство у навчанні. Це небезпечно для дитини, адже так вона виснажується у гонці.
Також важливо, щоб дитина встигала «дозріти» до школи фізично і психофізіологічно. Так, скандинавські педагоги наводять таке порівняння: «Коли ми сіємо моркву і з’являється перше листя, ми не вириваємо її, а чекаємо, коли дозріє коренеплід». Так само і з дітьми – важливо бути впевненим у тому, що чадо готове до шкільного життя. Найпершим фізичним параметром цього є випадіння зубів. Якщо випав хоча б один молочний зуб – можна вважати, що дитина фізично готова стати школяриком.

– Як правильно обрати школу для дитини?
– Часто мене запитують: «У яку школу найкраще віддати дитину?». Краще обирати не заклад, а вчителя. Бажано, щоб психофізіологічні особливості педагога й учня співпадали у процесі взаємодії. Наприклад, сила – слабкість, інертність – рухливість нервової системи. Має бути так: «Ми схожі й разом нам легко працювати» або «Ми різні, але ми партнери і мені (вчителю, батькам) вистачить любові, терпіння і мудрості рухатись разом із тобою у твоєму темпоритмі». Важливо також враховувати тип сенсорних переваг: комусь краще побачити, комусь почути або відчути на дотик. Отже, навчання має бути багатоканальне. Якщо ж учитель візуал, а дитина аудіал, можуть бути проблеми із засвоєнням матеріалу.
Варто враховувати відмінності дітей, які пов’язані з домінуванням правої або лівої півкуль мозку. Ліва половина мозку домінує у людей, які мають ведучі праву руку, ногу, око, вухо. Наша класична шкільна дидактика розрахована саме на правобічних, лівопівкульних дітей: послідовність, лінійність, крок за кроком, багаторазове повторення. Хочу зауважити, що дві третини населення Землі не має чіткого домінування функцій у корі головного мозку, отже, залежно від виду завдань активізуються то одна, то інша півкулі.

– Якщо дитині не подобається навчання, як її до цього спонукати?
–Слід акцентувати увагу на процесі пізнання, знаходити позитивне у навчальному процесі, радіти найменшим досягненням дитини, які потребували вольових зусиль. Створюйте ситуації, в яких дитина відчуватиме подив, радість відкриття та пізнання, задоволення від зробленого.

– А як вчинити, якщо дитині щось не вдається через нестачу здібностей до певного предмету?
– Дуже часто дорослі роблять поспішні висновки. Психологи помітили, що ті діти, яких вважають здібними і талановитими, інколи перевершують самі себе, навіть не маючи яскравих здібностей. Учень початкових класів має вирішити внутрішній конфлікт між працелюбністю та почуттям неповноцінності. Завдання вчителя і батьків – переконати дитину в тому, що вона може досягнути успіху в будь-якому виді діяльності за рахунок працелюбності: «Що більше разів спробуєш, то кращий результат». Інакше почуття неповноцінності формується саме у початковій школі. Надалі така людина вважає, що у неї немає здібностей до малювання, співів чи математики.
Щоб дитина не вважала себе нездарою, слід вірити у дитину, заохочувати її наполегливість і працелюбність.

– Як створити позитивне емоційне середовище для першачка?
– Цього року в перший клас ідуть переважно діти 2011 року народження. Вони мають потужний енергетичний потенціал. Вони активні та емоційні, мають розвинену інтуїцію, тому добре відчувають ставлення вчителя до них та колективу. Отож педагогу необхідно мати позитивне світосприйняття, емоційну рівновагу та будувати з учнями партнерські стосунки, проявляючи любов і повагу до кожного. Бажано уникати змагальності між дітьми, оскільки це псуватиме відносини у класі. Мамам першокласників слід пам’ятати, що до 14 років дитина і мама – це єдине енергоінформаційне ціле. Тому в період адаптації дитини до школи зберігайте емоційну рівновагу, це додасть впевненості першокласнику. У жодному разі не навіюйте дитині думки про те, що вона погана. Дитина завжди хороша і ми її любимо, а от вчинки бувають різними… Тому все, що ми робимо, можна виправити і покращити, варто лише захотіти й докласти зусиль!