Ганна Качала — внутрішньо переміщена особа з міста Часів Яр Донецької області. Під час повномасштабного вторгнення разом із родиною була вимушена покинути рідне місто і виїхати до Черкаської області.
Раніше у Ганни та її чоловіка був сімейний бізнес.
— Ми займалися виготовленням меблів на замовлення. Робили кухонний гарнітур, шафи. Все майстрували самі. Також був у нас центр з продажу та очищення питної води, – розповідає жінка.
Після початку повномасштабного вторгнення родина втратила все. Нічого не вдалося релокувати, вивезти. Все залишилося в зруйнованому місті: і будинок, і бізнес.
Перші тижні у Черкасах сім’я оговтувалася від пережитого і не знала, що робити. Найважчим, за її словами, було зрозуміти, що все втрачено там, дома, що тут треба починати все з нуля, з самого початку.
— Потім взяли себе в руки, проаналізували ринок праці в Черкасах. У мене був великий досвід ведення підприємництва. Чоловік — у минулому далекобійник, тому вирішили власними силами придбати вантажний автомобіль і відкрити такий бізнес. Знову сімейний, – говорить Ганна.
Оформили кредит, додали трохи заощаджень і купили машину. Наразі Ганна — і логіст, і директор, і закупник, і бухгалтер. Вона працює з банком, спілкується з клієнтами, шукає маршрути та вантажі. Найважчим, каже, було розібратися з роботою вантажного авто та вивчити найкращі та безпечні маршрути по Україні.
Їхній з чоловіком маленький бізнес живе за допомогою вантажних бірж — там надають свої послуги: виставляють авто, шукають замовників, яким треба перевести сільгосппродукцію або деревину, або якусь готову продукцію.
Наразі такий логістичний бізнес має близько 15-20 постійних клієнтів. Ганна з чоловіком працюють з ТОВ та ФОП, агровиробниками, переробними підприємствами, перевозять будівельні матеріали, добрива, деревину, полети, сировину, готову продукцію, цукор та інші харчові продукти. В основному працюють по Черкаській області, трохи рідше — по Україні. Мають близько 3-4 замовлень в тиждень. Їздять у рейс на відстані 100 до 500 км від 2-ох днів до двох тижнів та мають тільки позитивні відгуки про свою роботу.
Не обходиться і без проблем:
— У бізнесі дуже багато недобросовісної конкуренції. Часто занижують ставки по перевезеннях і деякі перевізники їдуть по цих занижених ставках. Також бувають випадки шахрайства, коли не оплачують за перевезення згідно з контрактами і договорами, замовники просто зникають в невідомому напрямку. Дуже складна ситуація з дизельним пальним, якщо є перебої, воно дорожчає, що пливає на ціну перевезення. Також вважаю, що податкове навантаження та складність адміністрування податків стає головною завадою на шляху розвитку мікробізнесу.
На запитання: «Як ви вважаєте, що найважливіше для релокованого бізнесу, щоб він продовжував розвиватися в інших місцях?» відповідає просто: «Дім».
— Власна домівка — це найважливіше і для релокованого бізнесу, і просто для внутрішньо переміщених осіб. От ми втратили все, наразі у нас немає нічого, і треба починати з чогось. Ось і ми йдемо до того, щоб відродитись, повернути стабільність, постійний дохід, – зізнається жінка. – Дуже мрію, щоб нарешті закінчилася війна нашою перемогою, щоб військові повернулися до своїх сімей, щоб ми всі разом скоріше розпочали відновлення та розбудову нашої держави.
У майбутньому Ганна планує масштабувати бізнес: закупити нові авто, залучати нових клієнтів, виходити на міжнародні ринки перевезення.
Уже зараз вчиться писати гранти для отримання фінансової допомоги.
— Я вважаю, що мікропідприємництво — це кровоносна система нашої країни, – говорить Ганна. – Такі невеличкі ФОПи, як я, дуже багато вкладають у розвиток економіки країни, працюючи й сплачуючи податки.
Логістика, за словами самої Ганни — більш чоловіча професія, проте вона ще жодного разу не зіштовхувалася з гендерною нерівністю. Навпаки, колеги поважають та інколи навіть питають поради.
Ольга Ярмолич
Більше новин у нашому телеграм-каналі − https://t.me/novadoba
