Геннадій Бобов допоміг ФАПу на Корсунщині

Дата: 1-02-2018, 10:16

Геннадій Бобов допоміг ФАПу на Корсунщині
Шоста година ранку. З території колгоспу імені Пархоменка розноситься по селу шум мотора доїльної системи: то вже доярки вийшли на ранкову зміну, подекуди у приміщеннях ферм голосно перекликається худоба, черговий фуражир везе парою коней сіно теляткам до ферм, від їдальні пахне свіжоспеченим хлібом та борщем – робота кипить. А ближче до восьмої на центральній вулиці Л. Добровольського дуже людно, всі поспішають: діти та вчителі – до школи чи дитячого садка, працівники ФАПу, магазинів, пошти, колгоспу, сільської ради – на свої робочі місця. Так виглядало село Кичинці ще 20 років тому. А сьогодні це красиве, але дуже тихе село в мальовничій долині, з упорядкованою центральною вулицею, що пролягла вздовж широкого лугу і ставка, та кількома невеликими вуличками попід високими пагорбами, й з зовсім невеликою чисельністю населення. Усього лише 254 особи проживає нині в селі Кичинці та 3 особи – в селі Мірошниківка.

Негативні зміни, розвал економіки не обминули стороною і це село. Спочатку закрили школу-дев’ятилітку, нечутно стало радісного сміху й у дитячому садку. А далі – колгосп, пошта... З сумом та болем спостерігали селяни як на великих вантажних авто вивозили овець, ВРХ, коней, техніку, обладнання. Молоді сім’ї масово залишали свої домівки і переїздили на постійне місце проживання до райцентру та ближніх великих населених пунктів, де були школи і хоч якась робота. Здавалося, що село не просто зникає, а повністю вимирає: немає школи, дитсадка, колгоспу, немає роботи, сумними вікнами дивилися у світ порожні хати…
Із керівних органів лишилася лише сільська рада, яка намагалася залучити до роботи в Кичинцях та Мірошниківці орендарів, інвесторів – намагалася хоч якось вижити й утримати на плаву два села однієї невеличкої сільської ради. Змінити ситуацію вдалося у 2010 році, коли повністю розчистили, обробили, засіяли поля, а вже менше ніж за рік частина людей отримала таку довгоочікувану орендну плату за користування земельними паями. Сьогодні в селі побудували пилораму, вичистили й окультурили ставок та прилеглі береги, потроху розвивають соціальну інфраструктуру. А це означає, що в селян з’явилася робота і надія на те, що не зникне з обличчя землі їхнє древнє село, історія якого сягає далекого 1315 року.
Після створення територіальних громад села Кичинці та Мірошниківка стали частиною Набутівської ОТГ, і одними з найкращих сіл громади. Тут не просто дуже чудові мальовничі краєвиди, а й чисті та обкошені узбіччя доріг, по-господарськи доглянуті території сільської ради, Будинку культури, церкви, ФАПу, магазину, охайне кладовище. На цих сільських вулицях часто можна зустріти людину з медичною сумкою на плечі – місцевого фельдшера.

Усе життя працювала фельдшером у селі Олена Миколаївна Кузьменко – висококваліфікований спеціаліст, медпрацівник від Бога, уважна, чуйна, щира й добросовісна жінка, мати двох синів, любляча бабуся, яка завжди встигала давати раду і в родині, і у власному господарстві, та надавати необхідну медичну допомогу жителям двох сіл. Нині вона знаходиться на заслуженому відпочинку, але за порадою до неї все ж ідуть і сусіди, і просто ті, кому потрібна поміч чи рекомендація. «Наша Миколаївна», – з любов’ю говорять про неї в селі. Після виходу на пенсію Олену Миколаївну змінила Людмила Петрівна Киливник – відповідальна, досвідчена, приязна, чуйна і співчутлива людина, яка в будь-який час доби поспішає на допомогу за першим викликом до кожного двору як у Кичинці, так і в Мірошниківку. А, зважаючи на те, що селяни не завжди мають змогу поїхати до районної лікарні, у Людмили Петрівни роботи вистачає щодня. Майже кожен із жителів сіл потребує її уваги: комусь потрібно виміряти тиск чи температуру і дати ліки, комусь – перевірити рівень цукру у крові, хтось потребує фізпроцедур чи просто чіткої рекомендації для первинного лікування. Проте, зважаючи на погане фінансування сільської медицини, у місцевому ФАПі не вистачало сучасного медичного обладнання, без якого не обійтися фельдшеру в повсякденній роботі. Саме тому староста села звернувся за допомогою до народного депутата України Геннадія Борисовича Бобова, оскільки знав про добрі справи народного обранця. Депутат не залишився байдужим до проблем двох маленьких сіл, адже добре розуміє важливість сільської медицини.
«Ми знали, що Геннадій Борисович завжди відгукується на біди й негаразди сільських жителів, тому саме до нього і звернулися. Були переконані – не відмовить. А вже незабаром до Кичинецького ФАПу привезли таке потрібне нове обладнання – і тонометр, і глюкометр із тестовими смужками, і гальванізатор, і тубус-кварц, і, навіть такі необхідні для роботи дві медичні кушетки, – говорить староста сіл Кичинці та Мірошниківка Набутівської ОТГ Микола Леонідович Лапінський, – усі жителі двох сіл безмежно та щиросердно вдячні Геннадію Борисовичу Бобову за те, що він ніколи не залишається осторонь від нагальних проблем простих людей, за постійну та необхідну допомогу в розвитку сіл та сільської інфраструктури, за піклування про найменш забезпечену сільську освіту, культуру і медицину, за постійну матеріальну підтримку у скрутні для українського села часи».

Сергій Лісовський

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода