Усміхнутися – …вересневому дню!

Володимир Даник,
Дата: 14-09-2018, 09:42

Дні бувають різні – і усміхнені, і тривожні. То гарячі – ніби жарини… То переповнені грозами і темними хмарими. І кожен день приносить щось і радісне, і схвильоване, хоч і здається, бува, зовсім непомітним. Та навіть і похмура, дощова погода може дати привід – усміхнутися!
Усміхнутися… Вересневому дню, у якому вже менше спеки і все більше стриманості у випромінюванні такої ще гарячої теплової енергії.
У наших днях – немало чорноти… Чорноти, обумовленої різними причинами. Інколи це – дуже непрості причини… Причини, що ятряться у багатьох серцях – роки і роки. І треба, щоб чорне, якого усе ж немало у навколишньому житті – змінювалося білим! Бо світ, у якому живемо – не тільки чорно-білий… Бо є не тільки дві барви – біла і чорна. Є і барви інші… І до того ж – такі яскраві!
До речі, про осінь поети пишуть чи не найбільше. Бо настільки яскрава і неординарна у своїх барвах – ...осінь! Ось і нещодавно дзвінок по мобільному. Телефонує давній знайомий Анатолій Антонець. Виявляється, планується презентація його книги ліричних поезій. І де саме – в університеті! У якому саме?! Нізащо не здогадаєтесь... у технологічному! Ось так... Саме так. Непрості технічні науки і… буйноцвіття лірики!
А втім поетичне натхнення – воно ж… непрогнозоване! І не раз буває так, що – осінь… А вірші пишуться... ти бач... зовсім про інші пори року. Бо стихія творчості може покликати поета – зовсім у інший бік.
Але все ж про осінь – так про осінь! Ось вірш (вже й не згадаю – у яку пору написаний…), у якому осінні мотиви знайшли своє, як мені здається, досить виразне втілення.

КРАСУНЯ-ОСІНЬ

А де навколо було – піано...
Потужне форте – як грім! – росте.
І де зелене – уже багряне,
Де ледь прижовкле – вже золоте!

Сказати важко про це у прозі,
Бо скрізь вирує, немов ріка,
Красуня-осінь, красуня-осінь –
Така жагуча... така п’янка!

І ніби смуток в очах веселих –
Червоне й чорне... на полотно!
Ця тиха осінь – немов у келих...
Таке солодке, легке вино!

Ця тиха осінь, як вир, закрутить!
Ця тиха осінь – солодка мить...
Кого любити? Кого забути?!
Отож і серцю – любов болить!

Сказати важко про це у прозі,
Бо скрізь вирує, немов ріка,
Красуня-осінь, красуня-осінь –
Така жагуча... така п’янка!

Але яким би хвилюючим не був незбагненний ліризм осені, а все ж... Хочеться – усміхнутись! Хоч і день дощовий і похмурий. Хоч і проблеми гіркі і давні. Отож, можливо, приведені нижче, гумористичні (ні, скоріше написані – іронічним пером...) твори автора цих рядків допоможуть вам у цьому.

ЩЕ СПРОБУЙ

Епоха, вибачте, реклами…
Реклама – тут! Реклама – там.
І як тут діяти нам з вами?!
Коли такий, бач... тарарам.

І не кажіть: завжди непруха,
Бо і удача – ніби тінь…
Така лапша на бідні вуха,
Що ти ще спробуй її скинь!

З МЕМУАРІВ НОЖА

Та хто ж вам буде зізнаватись щиро,
Хоча і думка – гомінка, мов грім!
Ножі… вони ж, і справді, як банкіри –
Коли вже сало… доручили їм.
А у процесі нарізання сала –
Ножі… повірте, ще не бідували!

ДУМАЄ НЕДОВГО

Отож бо... Заєць запанів,
У голосі вже – криця...
Бо вже немало літ (не днів!)
Сидить... між керівництва!

Та і життя – що і коли… –
Запитує сердито:
– Півтонни моркви привезли…
То що з нею робити?!

А тільки Заєць, як не глянь,
Все ж думає недовго:
– Щодо таких дрібних питань
До… морквознавця Вовка!

ПЕРЕД ІНТЕЛЕКТОМ

Не розминутися з тривогами,
З словами, що… вмить заніміли!
То що ж – фантазія чи логіка?! –
Усе ж бо… має більшу силу!

Отож і живемо приперчено –
І хтось в знервованому стані…
Усе має своє завершення –
І навіть радість спілкування!

Мефодій іронічно нібито:
Бо у думках – інші прожекти…
– Іти… коли ще все не випито?!
Це злочин… перед інтелектом!

ЗАКЛИК ДО РУХУ

Та певна річ – рішучий крок...
І дух – і дзвінко, й бадьористо!
То ж виника... думок, думок,
Як зупинитись в центрі міста!

Життя, ну, звісно ж... непросте!
Усе ж буває і похмурим.
То що ж ви, дядьку, стоїте –
Як пам’ятник архітектури!

Хоч є проблеми, та еге ж...
У далеч стеляться дороги.
То, дядьку, рухайтеся все ж –
Допоки тягнете ви ноги!

ПРАГНУТИ

Бува, що повороти – круто...
І доля не без гостроти.
Оце б довершеності всюди –
А так буває не завжди!

То все ж у чому щастя наше –
І де знайти його, і як?!
Комусь би все ж... гречану кашу,
А хтось – ні, краще... капусняк!

І хоч і важко нам бувало,
Але ж удачі – кожен рад!
Калорій більше містить сало
Чи, може, вибачте... салат?!

То що усе ж – гречані крупи?!
На вибори... чи на обід!
О ні, не кожен супер – пупер...
Та прагнути до цього слід!

Черкаси наживо

Спецтеми

Погода

Погода