14 жовтня відзначають День захисника України – свято сміливості, мужності та героїзму. Цього дня вшановують героїв, які поклали власне життя за рідну землю та мир на ній, а також вітають усіх чоловіків. Це свято нове, але близьке до серця кожному українцю. Це свято військового духу країни, який захищав Донецький аеропорт, горів в Іловайському котлі, боронив країну в Слов’янську, Дебальцевому та Широкиному…
Війна на сході країни забрала тисячі життів і вояків, і мирних людей. Із початку антитерористичної операції 182 військовослужбовці Збройних сил України з Черкащини поклали життя за мир.

Віктор Чайка, молодший сержант ВСП ЗС України, 28 років. На початку 2016 року він прийшов добровольцем у військкомат і спитав: «Куди ви можете мене відправити?» Зважаючи на юридичну освіту, юнака зарахували у війська Військової служби правопорядку ЗСУ.
– Я до цього працював юрисконсультом на заводі «Юрія», тоді – у «Сміла Енергоінвест», – розповідає Віктор Чайка. – Багато моїх знайомих і друзів уже тоді відслужили по першій мобілізації, тож і я замислився про службу. До цього я разом з волонтерами їздив на передову, витрачав власні кошти на допомогу. Ми возили і форму, і продукти харчування, й інші необхідні речі. Тож, коли я висловив бажання служити, у військкоматі, зважаючи на те, що я маю повну вищу юридичну освіту, запропонували служити у Військовій службі правопорядку. На той час лише планували зробити військову поліцію і мені пообіцяли там місце. Я рік був у зоні АТО: Авдіївка, Покровськ, Бахмут – це ті міста, де я провів найбільше часу. Загалом ми з Черкаським зональним відділом ВСП об’їздили всю територію проведення Операції Об’єднаних сил, – пригадує молодший сержант. – Коли я вперше прибув в Авдіївку, там було дуже цікаво: цілодобово обстрілювали населений пункт, кулі свистіли практично під носом. Ми заступали на службу в стабілізаційний медпункт, туди постійно привозили поранених (не було і 2 км до лінії фронту). Бійців доставляли туди без рук і без ніг, надавали їм першу медичну допомогу – зупиняли кровотечу, готували до відправки у шпиталі й лікарні. Нашим основним завданням було охороняти медиків, захищати їх від зовнішнього нападу. Також ми допомагали носити поранених, – пригадує боєць. – Заступали також на блокпости на в’їзді у місто. Там ми перевіряли людей, які хотіли заїхати чи виїхати, слідкували, щоб ніякі сєпари не пройшли, – розповідає Віктор. – Також патрулювали місто як вдень, так і вночі.
Поділився Віктор Чайка з нами своїми планами на майбутнє:
– Коли спливе термін контракту, планую повернутися до цивільного життя, тому що маю маленьку дитину, – розповідає молодий татусь. – Коли я перебував далеко від дому, і бачив смерть щодня, тоді й замислився: «Хто я є без сім’ї? Який слід залишу на цій планеті?» Тоді й вирішив одружитися, тим більше у мене вже була кохана дівчина, яка чекала мене і хвилювалася за моє життя і здоров’я під час служби.
Наразі молода сім’я вирішила якомога більше уваги приділити дитині, а служба в армії, на жаль, займає багато часу і сил. Тож Віктор Чайка вирішив зробити паузу у службі в Збройних силах України, відпочити, підлікуватися. До речі, він планує все ж таки повернутися до контрактної служби. Але це буде пізніше.

Сергій Чередниченко, полковник, начальник Черкаського зонального відділу військової служби правопорядку центрального управління ВСП ЗСУ розповідає, що солдати й офіцери ВСП ЗСУ впродовж декількох років виконують завдання за призначенням на одному з найвідповідальніших напрямків зони АТО й операції ОС.
– Завдання, що виконували і наразі виконують наші хлопці, – непрості, – каже полковник. – Це і забезпечення діяльності військових комендатур у населених пунктах на сході України в ООС, і підтримання законності та правопорядку в районах виконання завдань підрозділами Збройних сил України та інших військових формувань держави, супровід військових колон, патрулювання, охорона об’єктів тощо. Наші бійці – перевірені і досвідчені. Зокрема, відділ неодноразово залучали до проведення реальних бойових операцій у районі виконання завдань.
Обставин Сергій Чередниченко не деталізує, втім каже, що доводилося займатись контрдиверсійною діяльністю, проводити оперативно-розшукові дії, шукати схованки зі зброєю та боєприпасами, які поплічники терористів та члени ворожих ДРГ залишали на території, підконтрольній українській владі.
Сам полковник прийшов на службу в ЗСУ 2015 року, коли закінчився ажіотаж і кожен для себе вирішив ким хоче бути у цьому житті, і хто що має робити для своєї країни. За його словами, наразі в армії залишаються вмотивовані люди. Тож і виникають недобори в період чергової мобілізації – всі, хто хотів піти на фронт, вже пішли, – каже Сергій Васильович.
У полковника на столі чимало «привітів» з війни: шматки СПГ-9, РПГ і мінометний снаряд, що прилетіли з ворожої сторони.
– Це для мене нагадування про тих, хто загинув на дикій війні, це мотивація для дій, – наголошує пан полковник.

Про деякі особливості роботи підрозділів ВСП ЗСУ розповідає Євгеній Плащевий, підполковник, начальник відділення організації охорони патрульно-постової служби розшуку та діяльності ВСП в гарнізонах.
– По суті, ми виконуємо ту ж роботу, що й патрульні, лише це стосується військовослужбовців, зазначає Євгеній Вікторович. – На жаль, зараз основним чинником, що часто сприяє непристойній поведінці військовослужбовців, а, отже, й руйнує авторитет Української армії, є надмірне вживання алкоголю. Ми розуміємо, що бувають різні ситуації, в які потрапляють бійці, багато хто потребує допомоги психолога, тож ми підтримуємо таких людей. Звісно ж, трапляються різні випадки, тому ми тісно співпрацюємо з військовою прокуратурою. Також в умовах проведення Операції Об’єднаних сил, створення нових зональних відділів, відділень, груп, роботи військових комендатур в ООС Черкаський зональний відділ Військової служби правопорядку у взаємодії з силовими структурами України, військовими прокурорами гарнізонів, командирами та начальниками усіх рівнів проводить значну роботу з розшуку і затримання військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця несення служби, – каже підполковник.

14 жовтня православні християни відзначають Покрову Пресвятої Богородиці – вона є Заступницею від ворогів. Також вважають, що на Покрову у 1942 році була створена Українська повстанська армія, відтак 14 жовтня – це ще й День Української повстанської армії. Хоча не всі історики погоджуються з таким визначенням.
Нині День захисника набуває особливого змісту. Через збройну агресію Росії в українському суспільстві ще більше підсилилося прагнення відмовитися від радянських символів та свят. Нині в це свято бійці, які пройшли війну, родини загиблих воїнів, волонтери збираються разом. У храмах проводять святкові божественні літургії, молебні за захисників України та поминальні панахиди за загиблими воїнами.