Мальовниче, чепурне село Онопріївка розміщене за 18 кілометрів на північ від районного центру Тальне та межує зі Звенигородським районом. Головними рисами жителів села є порядність і господарність. Із давніх часів онопріївчан вважали добрими господарями, які займалися вирощуванням і переробкою зернових, а також розводили та тримали багато худоби. У радянські часи рівні заасфальтовані вулиці й ошатні будинки надавали населеному пункту особливого лиску.
Нині Онопріївська сільська рада об’єднує три населені пункти – села Онопріївка, Павлівка Перша та Кобиляки. Жителів села обслуговують соціальні установи – навчально-виховний комплекс І−ІІ ступенів, Онопріївська амбулаторія загальної практики – сімейної медицини, поштове відділення, сільський Будинок культури. Як і в усіх сільських населених пунктах району, головною проблемою Онопріївки є старіння населення, зменшення народжуваності та «втеча» молодого населення на заробітки у великі міста й за кордон. Якщо в 1970 році населення становило 1 646 осіб, то нині цей показник більш ніж у двічі менший.
Старіння населення села відчувають медичні працівники, які щоденно обслуговують його жителів. Сьогодні в медичній амбулаторії працюють лаборант Ольга Бондаренко, молодша медична сестра Катерина Накоп’юк та акушерка, фельдшер Лідія Іванченко. У селах, що закріплені за медамбулаторією, проживає 652 громадяни, зокрема 71 дитина, із яких 24 – діти дошкільного віку.
Після того, як у будівлю амбулаторії перебралась також адміністрація сільської ради, за кошти місцевого бюджету приміщення облаштували, зробили ремонт, тому громадяни можуть одночасно отримати медичні послуги, а також вирішити необхідні питання спільно з сільським головою або працівниками сільської ради. Проте медичне обладнання, що знаходиться на балансі установи, востаннє закуповували ще в радянські часи, у 1991 році. Тож зрозуміло, що нині воно надто застаріле, а подекуди й зовсім вийшло з ладу.
Елементарно зробити стерилізацію шпателів, пінцетів, дзеркал, перев’язочного матеріалу та іншого лабораторного інструменту у нас просто немає змоги. Старенька, зношена сухожарова шафа вийшла з ладу ще в кінці 2017 року, от і доводиться звертатися до знайомих електриків, своїх чоловіків, щоб ті допомогли зробити ремонт. Одним словом, виживаємо як можемо.
Звичайно, так не має бути, тому, порадившись, ми вирішили звернутися по допомогу у громадську приймальню народного депутата України Геннадія Бобова. Вислухавши проблеми, представники народного обранця з розумінням поставились до нашого питання, віднайшли кошти та допомогли закупити сучасне, а головне – нове медичне обладнання. Тож нині від депутата нам передали сухожарову шафу ГП-20, сумку-укладку фельдшера, укомплектовану всім необхідним для відвідин медпрацівником пацієнтів удома, тонометр та фонендоскоп – усе те, що було нам так потрібне в роботі. Тож тепер буде з чим виходити до жителів села для надання першої медичної допомоги, а також проводити діагностування хворих.
Допомога громадянам, здебільшого пенсійного віку, покращення умов праці медичного персоналу – це лише один пункт із чималого переліку питань, якими опікується наш депутат. Сьогодні сільські медичні заклади працюють лише завдяки ентузіазму медичних працівників та підтримці таких громадян, як Геннадій Бобов.
Тож від щирого серця хочеться подякувати Вам, Геннадію Борисовичу, за надану допомогу. Кожний із нас у цьому житті покликаний творити добро, але не кожному вдається повноцінно реалізувати ці мудрі слова. Бажаємо Вам і в подальшому залишатися творцем добрих справ, здоров`я Вам міцного, успіхів, терпіння і наснаги в законотворчій роботі.
