На Русі грудень – холодень, лютень, стужайло. Вважалося, що до дня зимового сонцестояння триває передзимів’я, а далі починається «корінна» зима, коли теплих днів не буває. Напротивагу власне грудню: приблизно раз на 10 років цей місяць видається неприродно теплим. За прикметами сухий грудень – на суху весну, а сніжний до врожаю. Його українська назва пояснюється великою кількістю грудок на полях і ґрунтових дорогах, що залишилися з осені.
На Черкащині за останні 70 років зими стали теплішими на 1,8° С. Перша хвиля потепління тривала упродовж 1948−1968 років, друга почалася у 1980-х, та особливо проявилася у 1990-х. Зима 1989–1990 років узагалі видалася рекордно теплою, її середня температура була близькою до нуля за норми -4° С. Тоді денна температура інколи підіймалася +14−16° С, бувало й вище. Безпосередньо у Черкасах максимальні «плюси» у кожному з зимових місяців фіксувалися такі: 6 грудня 1986 року +13,4° С; 19 січня 2007 року +11,3° С; 26 лютого 1989 року +16,6° С. Найхолоднішими видалися 17 грудня 1997 року (-27,9° С); 23 січня 1963 року (-33,9° С); 2 лютого 1954 року (-29,9° С).
Чи можна «прорахувати» характер цієї зими, орієнтуючись на попередню? Якщо та була холодною, чи означає це, що нинішня буде теплою або навпаки? Аж ніяк. Наприклад, зима 1951–1952 років із середньозимовим показником близько -1° С була однією з найтепліших, наступної теж не мерзли, а ось 1953−1954-го «середній показник по зимі» становив -11° С. Або такий приклад: однаково холодними, хоч і не аномально, із середньою температурою від -5° С до -7° С, видалися перші три зими підряд у новому тисячолітті. Минулорічний грудень – всуціль погода листопада: з дощами, мрякою та незначними приморозками на ґрунті, перший рівний сніжок ліг аж у ніч на 16 січня.
Тепер останній місяць року – час приємних, а через безгрошів’я трапляється, що й не надто, турбот. Раніше ж цей місяць був, насамперед, періодом «колективних трудових підсумків»: Скрізь намагалися випередити календар та почати працювати «в рахунок наступного року». Або ж щось соціально-важливе відкрити. Із цим, щоправда, «пальму першості» міцно утримували річниці пролетарської революції та Першотравень, але й грудень вважався місяцем «червоних стрічок». Щоб проілюструвати ударні будні колишніх груднів, досить пригадати кілька фактів з історії Черкас. 1959-го розпочалося будівництво драмтеатру, 1966-го на розі вулиць Леніна і Гоголя прийняв перших відвідувачів Будинок одягу, 1967-го дав тестову продукцію ЧШК. А якщо не відкривали, то бодай анонсували: у грудні 1965-го містяни дізналися про заплановане будівництво нового корпусу медучилища, а 1970-го – спорткомплексу біля Водопарку, теперішнього «Манежу». Названі лише об’єкти, які ми сьогодні знаємо. А скільки їх було менших, «прохідних»!
Так, колишні грудні – найгарячіші місяці ударної праці, план в СРСР – найперша справа. При цьому найбільших почестей удостоювалися робітники, яким до 31 числа вдавалося виконати його в рахунок наступного року або й двох. Передовикам присвячували новорічні номери газет. І десь там, у підвалі останньої шпальти, серед інших оголошень друкувалося запрошення на міську ялинку «в товаристві Діда Мороза, Снігуроньки і Сніговика». Тобто теж ніби свято, але щоб ніхто не подумав, що рівноцінне річниці Жовтневої революції чи Першотравню. Не дивина, коли міську ялинку на Театральній площі відкривали святковим мітингом. Утім, про дійства, пов’язані із головною героїнею свята слід буде розповісти окремо.
