Перевезення пасажирів у Золотоноші забезпечує єдине автотранспортне підприємство «АТП-17112», послугами якого користуються люди різного віку і статку, серед них – пенсіонери, школярі, інваліди, учасники війни, ліквідатори-чорнобильці та інші. Пасажиропотік відчутно зростає у холодну пору року, починаючи з листопада і закінчуючи березнем. Вартість квитка – 5 гривень. У неї входять: заробітна плата водія та адмінресурсу, технічне обслуговування, ремонт автобусів, пальне, сплата податків, утримання адмінприміщень, боксів та ремонтних зон. Питання підняття вартості квитка і утримання підприємства на плаву звучало вже не раз. Та, зважаючи на низьку платоспроможність населення, доводилося відкладати його на потім. Однак, за підсумками 10 місяців поточного року, збитки від перевезень склали 689 тисяч гривень. Такої кризи у товаристві ще не було. Наразі економісти підприємства та спеціалісти управління економіки міської ради працюють над проблемою підвищення тарифу з перевезення, інформує Златокрай.
За словами голови наглядової ради ПрАТ «Золотоніське АТП-17112» Петра Малишка, працювати за «спасибі» жоден водій не погодиться.
– Розуміємо і знаємо з практики: не дай, Боже, якийсь автобус вийде з графіка чи не виїде на маршрут – школи, садочки, державні установи та організації теж лихоманить. Бо переважна більшість людей, котрі користуються нашими послугами, – вчителі, вихователі, службовці. Наразі йде активна аналітична і переговорна робота з органами місцевої влади, які є замовниками послуг, а ми – виконавці, поставлені в жорсткі умови реальності, без права впливати на ситуацію. Тарифи на послугу з пасажироперевезення зростають по всій Україні. На Черкащині ціна за проїзд в автобусах вже піднята до 7 гривень у Тальному, Корсуні, Городищі. В Умані та Смілі – до управління економіки подані розрахунки, зазначає посадовець.– Повірте, питання дуже актуальне і, в той же час, матеріально болюче для пасажирів, але іншого виходу із ситуації я не бачу. Тарифи вирішують лише невелику частину проблеми прибутковості, особливо в таких містах, як Золотоноша, де низький пасажиропотік. Вони ніяк не сприяють купівлі нових автобусів, збільшенню заробітної плати водіїв, взагалі розвитку підприємства. Ситуацію ускладнює наявність власних автобусів для підвезення працівників до промислових підприємств міста. Завдання одне – тільки б вижити, адже у районних центрах Черкащини подібних нашому підприємств залишилося всього два – в Умані та Смілі.
