Легенда свідчить, що традицію прикрашати дерева на честь Різдва запровадив відомий богослов Мартін Лютер (1483–1546). У 1500 році, напередодні Різдва, він, гуляючи по лісу, побачив декілька ялинок, покритих снігом. Вони яскраво виблискували в місячному сяйві і вразили Лютера своєю красою. Повернувшись додому, він поставив маленьку ялинку посеред кімнати, прикрасив її свічками і запалив їх.

Втім, практика поклоніння деревам, особливо вічнозеленим, відома впродовж тисячоліть. Люди здавна проводили паралель між деревами і божественністю. Наприклад, стародавні єгиптяни вносили зелені гілки фінікових пальм у свої будинки й вірили, що це принесе родючість їхнім полям. Схожі традиції існували у стародавніх римлян, германців і кельтів.

У Франції брат Наполеона I Жером Бонапарт, будучи королем Вестфалії, прикрашав різдвяну ялинку яскравими подарунковими листами, а його придворні-фаворити мали знімати їх. Першу ялинку встановили у Франції в саду Тюїльрі. Дотепер у Франції, в Провансі, на ялинку за традицією вішають яскраво розфарбовані яєчні шкаралупи.

В Англії при дворі Генріха VIII в 1516 році виставили ялинку із золота, прикрашену трояндами і гранатами. До того в Англії напередодні Різдва (цей звичай зберігся дотепер) було заведено прикрашати будинок гостролистом або чортополохом, плющем і омелою чи жимолостю.

У центральних графствах Англії вважали: якщо перша гілочка гостролиста, внесена в будинок, виявиться колючою – протягом року керувати в будинку належить господарю, а якщо листя буде гладеньким – господині. Вважали, що гостролист відлякує відьом.

В Америці, в місті Вірджинія, прибулі в 1607 році з Німеччини поселенці продовжували сповідувати європейські традиції: у Свят-вечір вони спалювали різдвяне поліно й розвішували у своїх будинках гірлянди й гілки вічнозелених рослин. Але остаточно традиційна різдвяна ялинка прижилася в Америці після приїзду Моравських поселенців до Пенсільванії в 1747 році. Незабаром німецькі різдвяні традиції розповсюдилися з Пенсільванії на багато американських штатів, і до 1850 року яскраво прикрашена різдвяна ялинка стала останнім писком моди.

Одна з версій свідчить, що традиція з’явилася у США разом із німецькими солдатами, яких британська корона найняла для війни з колоністами під час американської революції. Інша – цей звичай імпортували у США німецькі іммігранти, що заполонили штати Пенсільванія й Огайо в 1700-ті роки. Вони почали прикрашати вічнозелені дерева у громадських парках та привозити щойно зрубані ялинки до себе додому.

У Скандинавських країнах головним атрибутом новорічного свята є омела – трав’яниста рослина, яка створює своєрідні «мітли» на верхівках дерев. Її гілочки зазвичай покривають червоною і «срібною» фарбою, підвішують до них стилізовані зображення двох сердець і прикрашають стрічками.