Музей «Кобзаря» Тараса Шевченка було відкрито в травні 1989 року в будинку, в якому поет з 18 по 22 липня 1859 р. жив у сім’ї Цибульських. У музеї показано історію видань творів Тараса Шевченка, джерела його творчості, найцікавіші видання, прослідковано еволюцію ілюстрування шевченківських поезій, а також «Кобзарі» в перекладах на мови народів світу. Про це \”Нова Доба\” дізналася від власного кореспондента.
Де та вулиця й де той будинок?
Задум створити шевченківський музей у Черкасах виник ще в 70-х роках минулого століття. Адже Шевченко нерозривно пов’язаний із Черкащиною, а в самому місті бував кілька разів.
Концепція музею була сформована ще на підготовчому етапі. Це мав стати музей однієї книги – «Кобзаря», в якому б найповніше була висвітлена історія написання, видання, цензурування книги, переклади творів Тараса Шевченка іноземними мовами. Ідею вдалося втілити в життя у 1989 році, коли відзначалось 175 років із дня народження великого Поета і Художника. 19 травня, в рамках літературно-мистецького свята «В сім’ї вольній, новій» музей уперше відчинив свої двері для відвідувачів.
Біля витоків ідеї та створення музею стояла Ольга Шарапа – прапраправнучка Тараса Шевченка по братові Микиті. Цей заклад вона очолює від часу його заснування.
– Музей «Кобзаря» спочатку планувалося відкрити на вулиці Свердлова в будинку №2, на якому в 1964 році й було встановлено меморіальну дошку, – розповідає Ольга Михайлівна. – Але при детальному вивченні технічної документації виявилося, що ця будівля споруджена в 1913-у році й, відповідно, Тарас Григорович тут аж ніяк не міг перебувати. Крім того, в тексті на меморіальній дошці було допущено кілька суттєвих помилок, у тому числі й у даті перебування поета в Черкасах. До того ж, будинок було передано під музей не повністю, а лише частково: всього три кімнати, а решту площі займали численні установи, гаражі, тощо. Саме на цьому етапі й удалося встановити істину: в якому ж саме будинку жив Тарас Шевченко під час свого останнього приїзду до Черкас.
Зі спогадів сучасників Шевченка відомо, що Тарас Григорович жив у будинку Цибульських. А де він, той будинок? На місце його розташування вказали старі листівки з рекламними щитами та спогади краєзнавця і фольклориста С.С. Нехорошева. Будівля, що добре збереглася, розташовувалася на розі вулиць Урицького і Свердлова (нині вул. Хрещатик та Байди-Вишневецького). Саме тут, згідно з Указом Ради Міністрів УРСР та рішенням Черкаського облвиконкому «Про створення музею «Кобзаря» в Черкасах», яке було прийняте 4 грудня 1986 року, мав відкритися шевченківський заклад. Відповідно до цього документа Черкаський міськвиконком виділив приміщення на першому поверсі триповерхової будівлі, де розміщувалися магазини «Вишивка», «Військова книга» і перукарня, а також підвал під будинком.
Музей робився толокою
Ремонтні роботи розпочалися в жовтні 1988 року. Тим часом наукові співробітники заповзялися розробляти тематико-експозиційний план і збирати експонати.
– Пошукова робота виявилася напруженою, але надзвичайно цікавою, – зауважує Ольга Шарапа. – Було підготовлено й надіслано більше 500 листів у бібліотеки та вищі навчальні заклади всіх тодішніх республік і за кордон, запити в букіністичні магазини з проханням допомогти шевченківськими виданнями новоствореному музею. На черкаську адресу почали надходити «Кобзарі», книги про поета, переклади його творів і таке інше. Ми отримали понад 200 бандеролей і посилок з усього світу. Не обійшлося й без казусів. На прохання музею Ленінградська бібліотека імені Салтикова-Щедріна надіслала посилку з книгами. Але через неправильно вказану адресу подарунок потрапив аж у Чебоксари замість Черкас. І тільки за поштовим індексом музей таки отримав посилку. Як же ми здивувалися й зраділи, коли побачили, що в ній – дуже цінні й рідкісні книги. Це був прижиттєвий «Кобзар» 1860 року, «Кобзар», виданий у Празі 1876 року, та багато іншого.
Таким чином, ще до відкриття експозиції сформувалася чимала фондова колекція, яка за роки існування музею збільшилася майже у десять разів.
До запланованого відкриття музею залишалося обмаль часу. Тому наукові працівники підготували звернення до національно свідомих жителів Черкас із проханням взяти участь у суботнику на будівництві музею «Кобзаря». Плакат із цим зверненням було прикріплено на паркані біля музею. І вже першої ж суботи прийшли добровольці – патріотично налаштовані студенти, робітники, пенсіонери, школярі, інтелігенція, які потім щовихідного безкоштовно розбирали приміщення старого кінотеатру, виносили цеглу й сміття, впорядковували дворище. Ця робота згуртувала й подружила багатьох людей, а згодом поєднала в культурологічне товариство «Заповіт», що ставило перед собою завдання пробудити національну свідомість черкащан.
Засідання товариства проходили щочетверга в підвальному приміщенні музею. Тут успішно працював хор, курси традиційної української вишивки, відомі науковці читали лекції з історії України. Сюди ж стікалася вся політична інформація, яка в СРСР була закритою. Вперше в Черкасах у «Заповіті» почала працювати українська книгарня. Десятки й сотні заходів проведено як у стінах музею, так і за його межами. Літературні вечори, зустрічі з відомими українцями, шевченківські свята й концерти, відродження різдвяних колядок та щедрівок – це далеко не повний перелік заходів, проведених музеєм і товариством «Заповіт» за роки свого існування.
Пріоритетним у діяльності товариства завжди було вшанування Тараса Шевченка та популяризація його творчості.
Така, аж занадто патріотична, діяльність громадської організації, зрозуміло, була не до вподоби тодішній компартійній владі. І в грудні 1991 року пожежною інспекцією зібрання в підвальному приміщенні, а відтак і діяльність товариства, було заборонено. З того часу активність товариства згасла. Але музей був і залишається осередком української культури в Черкасах.
Усе – про Шевченка
У 2007 році, після реконструкції, в підвальному приміщенні музею було відкрито шевченківську вітальню. З того часу розширилися можливості для проведення різноманітних культурно-просвітницьких заходів. У розкішних виставкових залах постійно експонуються мистецькі колективні та персональні виставки, проводяться вечори, літературні читання, зустрічі з письменниками, презентації нових книг та цілих видавництв.
Щороку до «Шевченківських березин» музей організовує виставку «Черкаські художники – у вінок шани Великому Кобзареві», на якій свій творчий доробок експонують митці Черкащини. За результатами виставки видаються кольорові каталоги.
Музей «Кобзаря» заснував власний номерний почесний знак «За благодійність», виготовлений зі срібла та емалі з позолотою, яким нагороджуються спонсори за вагомий внесок у розвиток української культури, розбудову музейної справи, примноження й збереження раритетів музею «Кобзаря» Тараса Шевченка.
За словами директора музею Ольги Шарапи, упродовж останніх років сформувалася ціла колекція портретної шевченкіани, яка налічує понад 90 робіт, виконаних художниками-аматорами та професіоналами. Серед них – значна кількість портретів невідомих майстрів. Часовий діапазон їх створення – з кінця ХІХ ст. і до наших днів.
Науковці музею підготували й видали (щоправда маленьким тиражем) каталог усіх шевченківських видань з фондової колекції, яка нині налічує понад 700 позицій. Постійно ведеться робота над підготовкою до видання в формі буклетів чи каталогів окремих груп експонатів. Друком уже вийшов альбом екслібрисів, каталог скульптурної шевченкіани, готується підбірка шевченківських зображень на декоративному та вжитковому посуді й т. ін..
Наукові співробітники музею пропонують відвідувачам не лише цікаві змістовні екскурсії, а й цілий ряд тематичних занять для школярів, нові художні виставки та друковані видання.
Структурно експозиція музею поділена на такі розділи: прижиттєві та посмертні видання творів Т.Г. Шевченка до 1917 року; радянська шевченкіана; «Кобзарі», видані в незалежній Україні; переклади. Окремий зал присвячений перебуванню поета в Черкасах.
Також в експозиції представлено чимало інших коштовних і не менш рідкісних видань творів Шевченка – багато діаспорних видань, майже 40 «Кобзарів», перекладених на інші мови, дуже цікаві видання 1920-х років (ці «Кобзарі» друкувалися на газетному папері, тому дуже зачитані). Крім того, у фондах музею зберігається велика колекція шевченківських листівок, значків, медалей, плакатів та іншої атрибутики на шевченківську тематику.
