Відома поетеса, в минулому голова Черкаської письменницької організації та секретар НСПУ Людмила Тараненко розповіла, чому, на її думку карантин триватиме до листопада 2023-го року. «З 2024-го року ті, що виживуть, будуть навіть фізично жити значно довше, ніж сьогодні живе людина», – зазначила авторка у своєму пості на Фейсбуці.

«Ті, хто зверталися до мене за консультаціями останні півроку – знають, що я попереджала: з середини січня ми будемо жити в зовсім іншому світі, кардинально зміненому, хоча не зразу це і помітимо. При зустрічах роз’яснювала більш детально, чому, як і те, як вижити в цей складний час.

Ті, хто прислухалися, особливо ті, хто не пішов на заплановані ними вчинки, які ще кілька місяців тому видавалися їм украй необхідними – вибачте, не наробили дурниць. Для більшості, принаймі, до середини осені не варто нічого руйнувати, як не бажано і витрачати великих грошей на якісь суттєві придбання.

Зараз – дуже коротко, без пояснень, відповідаю на численні запитання, що найважливіше для людини сьогодні і коли це все скінчиться.

Перша і найнеобхідніша умова для кожного – позбуватися сміття, як на фізичному, так і на емоційному плані: прибрати все, вийти з бруду і хаосу, як в особистому просторі, так і в соціумі; відмовитися у своєму вжитку не тільки від нецензурщини, а й від слів, котрі близько неї, які називаю «ознакою кріпацької культури».

Якщо ви тримаєте чистоту в своїй домівці, а смітите в ліфтах, автобусах, викидаєте сміття на берег річки чи в посадку, у місті не прибираєте за своїми собаками чи лаєтесь з сусідами, чи лізете з крутими настановами чи осудом в життя інших, навіть і найрідніших – жодна молитва не буде почута Небом. Небо зараз захищає Землю.

Друге. Зараз чи не вперше за всю історію починає активно діяти закон «Не ешь хлеб праздности». Українською переклад слова «праздность» – лінощі (принаймі я іншого не знаю). Але це не точне значення. Це ще плюс мажорство і життя за незароблені гроші. Людина, як і все живе на цій землі, повинна трудитися.

І знову ж таки – вперше за історію – саме людям праці, трохи пізніше, тим, хто втримається на світлій хвилі нових енергій – буде і попутний вітер, і «зелений коридор».

На жаль, на сьогодні, як і всі останні десятиліття, у нас держава злодіїв. Але красти зараз – будь що – у людей, у суспільства, у держави, наживатися на чужому горі – це красти у своєї Душі. І це буде припинено незалежно від нас.

Зрештою, ця тема набагато глибша, та мене зупиняє те, що, вочевидь, не на часі детальне роз’яcнення, з усіма астрологічними, психологічними та іншими аспектами, бо з кількох зустрічей, запланованих мною з цієї тематики в останні тижні перед карантином – з об’єктивних і необ’єктивних причин не відбулася жодна! Табу, поставлене вищими силами – не на часі (хоча зустрічі як з письменницею – будь ласка, бажані і своєчасні).

Тому іще лише одне – можете взяти на замітку – коли це все скінчиться?
Наприкінці листопада 2023-го року , а до цього – як не одна напасть, то інша.

З 2024-го року ті, що виживуть, будуть навіть фізично жити значно довше, ніж сьогодні живе людина.

Ми зараз всі разом і кожен окремо – здаємо екзамени, то ж успіху нам і витримки.

В цьому хаосі многолюдності,
В цьому розпачі невагомості –
Жити треба по мудрості,
Жити треба по совісті…

(Цими чотирма рядками починається моя наступна збірка поезій «Дзеркала осені моєї)».